ЕЛЕМЕНТИ ПАРАТЕКСТУАЛЬНОЇ ЕПІГРАФИ (НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ СТІВЕНА КІНГА «КРІСТІН»)

  • Тетяна Сергіївна Борисова
Ключові слова: паратекстуальність, паратекстуальні елементи, епіграф, проекція змісту, художньо-композиційна організація

Анотація

Мета статті – описати стилістичний потенціал паратекстуальних елементів у романі «Крістіна» сучасного американського письменника Стівена Кінга. Методи. Дескриптивний метод, а також структурно-семантичний і контекстуальний аналіз дали змогу виявити основні засоби концептуалізації паратекстових елементів та визначити їхні функції. У дослідженні встановлено, що епіграф є одним із паратекстуальних елементів, які містять в аналізованому романі фактичну, концептуальну й субтекстуальну інформацію, а також вносять у художній простір значний шар культурної інформації. Будучи тісно пов’язаними з підтекстом і безпосередньо з текстом літературної праці, епіграфи сприяють послідовному читанню роману, оскільки несуть точну семантичну проекцію художнього змісту відповідного тексту та виступають як зв’язок між розділами роману. Результати. У статті представлено короткий теоретичний огляд основних розвідок у сфері дослідження паратексту у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці, визначено основні стилістичні функції, реалізовані паратекстуальними елементами. Дослідження містить також аналіз композиції та побудови сюжетів сукупності романів Стівена Кінга, що в результаті дало змогу визначити низку особливостей, характерних для наративної методики письменника, його ідіолекту. У висновках наукової розвідки зазначено, що паратекст є постійним елементом багатьох творів Стівена Кінга. Він складається з назви, епіграфів, коротких передмов, звернень і посвячень та відіграє важливу структурно-змістову роль у художньому й семантичному осмисленні аналізованого роману. Паратекст у романі тісно пов’язаний із подальшим текстом, є чітко обміркованим проектуванням його сюжетних ліній. Він не лише виконує функцію «керівництва», орієнтації читача на розуміння та сприйняття змісту твору, а й є коротким, проте ємним викладом естетичних поглядів і смаків письменника, що вказує на те величезне прагматичне значення, яке Стівен Кінг надає цій структурно-змістовій частині своїх романів, а також на художньо-смислову змістовність паратекстуальних елементів загалом.

Посилання

1. Арутюнова Н.Д. Проблемы морфологии и словообразования. Москва : Языки славянской культуры, 2007. 286 с.
2. Арнольд И.В. Герменевтика эпиграфа. Слово – Высказывание – Дискурс : международный сборник научных статей / под ред. А.А. Харьковской. Самара : Самарский университет, 2004. С. 8–15.
3. Genette G. Palimsestes: la litterature au second degree. Paris : Éditions du Seuil, 1982. 467 р.
4. Genette G. Paratexts: thresholds of Interpretation. Cambridge : Cambridge University Press, 1997. 427 р.
5. Гинзбург Л.Я. О литературном герое. Ленинград, 1979. 223 с.
6. King S. Christine. URL: http://avidreaders.ru/read-book/ christine.html (access date: 27.04.2019).
7. Кузьмина Н.А. Интертекст и его роль в процессах эволюции поэтического языка. Москва : Едиториал УРСС, 2004. 267 с.
8. Папина А.Ф. Текст: его единицы и глобальные категории. Москва : Едиториал УРСС, 2002. 368 с.
9. Тураева З.Я. Лингвистика текста. Москва : Просвещение, 1986. 127 с.
Опубліковано
2019-09-30
Сторінки
154-159