ЗВЕРТАННЯ В ТУРЕЦЬКІЙ КОМУНІКАТИВНІЙ КУЛЬТУРІ

  • Альона Вікторівна Меркотан
Ключові слова: особисте ім’я, терміни спорідненості, субститут, форми звертання, займенники ти / ви

Анотація

Дослідження функцій та семантики звертання є актуальною проблемою сучасної лінгвістики, тому метою роботи є аналіз форм звертання і виявлення їх функцій та семантичних особливостей, опис комунікативних ситуацій і факторів, що визначають вибір одиниць звертання.

У процесі дослідження використовувалися такі методи: критичний аналіз наукових джерел, метод лінгвістичного спостереження (інвентаризація та систематизація мовних одиниць), дескриптивний метод, який полягає в описі, поясненні і аналізі, індуктивний метод (фіксування досвідчених даних та їх аналіз), метод вибірки (вивчення частини сукупності даних).

Результати. У нашому дослідженні систематизовано форми звертання, здійснена спроба їх класифікації, проаналізовані турецькі імена, виділені основні групи імен залежно від їх походження, виявлені основні функції та семантичні особливості форм звертання.

Висновки. Згідно з результатами дослідження були виділені такі семантичні групи звертань: власні імена; пестливо-кличні форми особистих імен; субститути особистих імен (ласкаві слова); звертання гендерного типу; терміни спорідненості; нейтральні звертання типу пані, пан і так далі.

Було проаналізовано турецькі імена і встановлено, що серед них можна умовно виділити кілька груп: прості арабські імена; складні арабські чоловічі особисті імена; традиційні тюркські імена; імена з іменниками, прикметниками, займенниками, числівниками, дієсловами і топонімами в якості антропооснови; імена, корені яких взяті від назв фруктів, рослин; імена, що походять від назв тварин; імена, що походять від назв природних явищ сезонів та місяців.

Аналіз показує, що для ініціації спілкування найбільш суттєвою є функція ідентифікації адресата в комуні­кативному просторі, і цій вимозі відповідають усі форми звертань. Звертання також використовуються для вираження, любові, прив’язаності тобто виконують емотивну або оціночно-характризуючу функцію; контактна функція реалізується шляхом використання термінів спорідненості (зокрема, по відношенню до не рідних людей), такі звертання зазвичай створюють атмосферу довіри, приватності. Звертання є формою мовленнєвого етикету і виконують етикетну функцію. Звертання, адресатами яких виступають читачі або ж слухачі, сприяють встановленню контакту між комунікантом і аудиторією слухачів / читачів.

Посилання

1. Батанова И.А. Формы речевого этикета в турецком языке. Молодой ученый. 2016. № 27. С. 813–816. URL: https://moluch.ru/archive/131/36519/ (дата звернення: 25.02.2019).
2. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка : в 2 ч. Москва : Юрайт, 2019. Ч. 1 : Этимология. 234 с.
3. Напольнова Е.М. Система обращений в современном турецком языке. Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 13 «Востоковедение. Африка¬нистика». 2015. № 4. С. 5–13.
4. Herdağdelen A. Modern Türkiye’de Kişi Adları. Dilbilim araştırmaları dergisi İstanbul. 2016. Böl. 11. № 4. S. 16–32.
Опубліковано
2019-09-30
Сторінки
311-316