ПЕРЕКЛАД ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКИХ ЛЕКСИЧНИХ ІННОВАЦІЙ ЯК ДЕКОДУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ П. ТИЧИНИ)

Ключові слова: індивідуальний стиль, інновація, декодування, неологізм, оказіоналізм, художній переклад, словотворення, поезія, Павло Тичина

Анотація

У статті викладено результати дослідження лексичних інновацій в оригіналі та англомовному перекладі поетичних творів П. Тичини. На думку автора, уживання нових слів зумовлено когнітивними причинами, що, зрештою, переходить в авторський задум, який перекладачу потрібно розкодувати. Підтверджується думка, що вживання авторських поетичних неологізмів та оказіоналізмів поглиблює теорію тексту, а перекладознавчі тактики сприяють розвиткові лексичного вокабуляру.

Неологічний номінативний простір у поезії П. Тичини представлений різними частинами мови, серед яких автор аналізує іменники, прикметники й дієслова. З огляду на той факт, що неологізми П. Тичини володіють незвичайною внутрішньою експресією, перекладачу доводиться виявляти креативність, яка полягає в частому утворенні та вживанні лексичних інновацій, у яких закріплюються соціально значущі концептуальні смисли й різноманітні ефектні реакції на навколишню дійсність.

Автор досліджує рухливість і семантичну ємність індивідуально-авторських новотворів, у яких яскраво виражена оцінна конотація, що забезпечує можливість будувати на їх основі виразні художні образи, проте в плані перекладу вони становлять значні труднощі. Сама специфіка природи інноваційних утворень у поетичному тексті значно ускладнює його сприймання, адже вимагає від читачів залучення поетичної рецепції та професійності її передачі. Індивідуально-авторські новотвори ускладнюють переклад ще й тому, що йдеться не стільки про літературні композиційні особливості П. Тичини, скільки про його новаторський підхід у словотворенні.

Матеріал дослідження засвідчив, що англомовні переклади поезії М. Найдана та С. Комарницького є повноцінними відтвореннями поетичних образів П. Тичини, проте не зовсім точними в аспекті передачі неологізмів та оказіоналізмів, що в більшості випадків замінюються іншими лексико-стилістичними засобами.

Вивчення лексичних інновацій у царині перекладацьких студій виявило потребу системного підходу до їх дослідження як складного явища – індивідуально-авторської номінації, що може стати перспективним напрямом перекладацьких досліджень.

Посилання

1. Вокальчук Г.М. Словотворчість українських поетівХХ століття : монографія. Острог : Острозька академія, 2008. 536 с.
2. Бурда-Лассен О.В. Переклад як процес декодування ментальної ідентичності нації (на матеріалі українських і німецьких етнолексем міфологічного походження) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.16 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 2005. 20 с.
3. Пермінова А.В. Перекладацька рецепція сучасної американської поезії : монографія. Київ : ВД Дмитра Бураго, 2015. 352 с.
4. Ранні збірки поезії Павла Тичини. The Complete Early Poetry Collections of Pavlo Tychyna / переклад, передмова від перекладача і примітки Михайла Найдана. Львів : Центр гуманітарних досліджень Львівського національного університету, 2000. 430 с.
5. Тичина П.Г. Де тополя росте : Павло Тичина / переклад з української Стефана Комарницького. Київ, 2012. 47 с.
6. Фока М. Синестезійність поетичного слова П. Тичини в англомовному перекладі. Наукові записки «Studia in honorem» / Кіровоград. держ. ун-ту. Вип. 111. Кіровоград, 2014. С. 219–225.
7. The «Tychyna-English» project. Pavlo Tychyna in modern English version. URL: http://udpu.org.ua/viewpage.php?page_id=340&lang=en (дата звернення: 20.03.2020).
Опубліковано
2020-09-08
Сторінки
117-123