ВІДТВОРЕННЯ ЗВУКОПИСУ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ ПОЕЗІЇ Р.М. РІЛЬКЕ
Анотація
Мета статті – встановити особливості відтворення звукопису поезії Р.М. Рільке в українських перекладах на прикладі 1-го сонета 1-ї частини «Сонетів до Орфея» у 3-х версіях – В. Стуса, М. Бажана і М. Лукаша, з методологічних позицій лінгвопоетики, ідіостилістики художнього перекладу та теорії перекладацьких стратегій. 1-й сонет 1-ї частини «Сонетів до Орфея» (“Da stieg ein Baum <…>”) становить жалібну пісню Орфея – давньогрецького міфічного героя, який втратив кохану дружину. Його спів впливає на рослини й тварин, викликає перетворення в лісі та сам перетворюється на суцільну музику. Тому звукопис тут відіграє першочергову роль. На відтворення звукопису, який є невід’ємною властивістю ідіостилю Р.М. Рільке, в українських перекладах накладає відбиток різниця у фонетичній будові німецької й української мов. Асонанс не є характерним явищем для німецької поезії взагалі, але в ідіостилі Р.М. Рільке він є невід’ємним. Специфіка асонансу в українській мові полягає в тому, що враховуються не тільки наголошені, але й ненаголошені голосні, оскільки вони є повнозначними, що полегшує відтворення асонансу в перекладі. Терміни «алітерація» і «складоповтор» у німецькій мовознавчій традиції синонімічні (Alliteration / Stabreim), це: 1) повтор початкових приголосних; 2) повтор початкових приголосних та голосних, що за ними слідують; 3) повтор початкових наголошених складів. Натомість у славістиці термін «алітерація» означає повтор приголосних у різних позиціях, а для повтору приголосних разом із наступними голосними вживається термін «складоповтор». Ця невідповідність пов’язана зі стародавнім алі- тераційним віршем давніх германців, який був характерним для культових пісень, наговорів і клятв. У поезіях Р.М. Рільке повтор приголосних не обов’язково супроводжується повтором голосних, що дозволяє розрізняти алітерацію і складоповтор. Крім того, його алітерації часто прив’язані до синтаксичних структур: атрибутивних словосполучень, парних формул, перелічень та інших паралельних структур. Українські переклади 1-го сонета 1-ї частини «Сонетів до Орфея» у версіях М. Лукаша, М. Бажана і В. Стуса демонструють адекватну форму перекладу. Що стосується відтворення звукопису, то найповніше відображає ідіостиль Р.М. Рільке переклад Миколи Лукаша з огляду на вдале сполучення стратегій одомашнення й очуження.
Посилання
2. Букреева Л., Береснев С. Об адекватности художественного образа в оригинале и переводе (на материале стихотворения Р.М. Рильке “Abschied” и его перевода на русский язык). Научные доклады высшей школы. Серия «Филологические науки». 1986. № 2. С. 60–65.
3. Вороневская Н. «Сонеты к Орфею» Р.М. Рильке в английских переводах: исторические, стиховедческие и переводоведческие аспекты : автореф. дисс. … канд. филол. наук. Магадан, 2009. 20 с.
4. Ганич Д., Олійник І. Словник лінгвістичних термінів. Київ : Вища школа, 1985. 360 с.
5. Глушковецька Н. Перекладацький та літературознавчий дискурс творчості Р.М. Рільке в епістолярії В. Стуса. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». 2014. Вип. 41. С. 30–34.
6. Ершова Е. «Дуинские элегии» Р.М. Рильке в переводах на английский язык (исторические, стилистико-сопоставительные и переводоведческие аспекты) : автореф. дисс. … канд. филол. наук. Магадан, 2013. 20 с.
7. Жирмунский В. Теория стиха. Ленинград : Советский писатель, 1975. 664 с.
8. Загоруйко Н. В. Стус та Р.М. Рільке – естетичні пошуки мистецького діалогу (за епістолярною спадщиною В. Стуса). Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». 2013. Вип. 32. С. 68–80.
9. Иванова Е. Видеологическая перспектива и ее лингвостилистический статус в художественном тексте: на материале поэтических текстов Райнера Марии Рильке и их переводов на русский язык : автореф. дисс. … канд. филол. наук. Екатеринбург, 2009. 20 с.
10. Кравченко Л. Василь Стус – інтерпретатор поезії Р.М. Рільке. Дрогобич : Коло, 2008. 340 c.
11. Лысенкова Е. Поэзия и проза Р.М. Рильке в русских переводах: исторические, стилистико-сопоставительные и переводоведческие аспекты : дисс. … докт. филол. наук. Магадан, 2007. 512 с.
12. Ман П. де. Аллегории чтения: фигуральный язык Руссо, Ницше, Рильке и Пруста. Пер. с англ. Екатеринбург : Изд-во Уральского ун-та, 1999. 368 с.
13. Марченкова І. Проблема перекладу ідіолекту Р.М. Рільке – лірика у циклі «Дуїнські елегії». Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах СНД : матеріали ХVІІІ Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, м. Переяслав-Хмельницкий, 29–30 грудня 2013 р. Переяслав-Хмельницкий, 2013. С. 230–232. URL: http://neasmo.org.ua/zbirnuk_final_12_2013.pdf (дата звернення: 19.03.2019).
14. Пешковский А. Принципы и приемы стилистического анализа и оценки художественной прозы. Ars poetica. Москва, 1927. Вып. I. С. 29–68.
15. Стус В. Твори : у 6 т. Львів : Просвіта, 1994–1999. Т. 6 (додатковий). Кн. 2. 262 с.
16. Чайковский P. Доказательства переводчика: «Книга образов» и «Сонеты к Орфею» P.M. Рильке в переводах В. Авербуха. Перевод и переводчики. Магадан, 2000. Вып. 1. С. 104–108.
17. Чередниченко І. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови. Київ, 1969. 490 c.
18. Duden. Die häufigsten Buchstaben der deutschen Wörter. URL: https://www.duden.de/sprachwissen/sprachratgeber/Die-haufigsten-Buchstaben-deutschen-Wortern (Zuletzt aufgerufen am: 27.03.2019).
19. Groß M. Zur linguistischer Problematisierung des Onomatopoetischen. Hamburg : Buske, 1988. 261 S.
20. Kabell A. Metrische Studien I: Der Alliterationsvers. München : Fink, 1978. 313 S.
21. Kayser W. Kleine deutsche Versschule. Tübingen : Francke, 1999. 123 S.
22. Kühnel J. Untersuchungen zum germanischen Stabreimvers. Göppingen : Kümmerle, 1978. 397 S.
23. Küper Chr. Linguistische Poetik. Stuttgart, Berlin : Kohlhammer, 1976. 148 S.
24. Nowy A. Zauber der Leute unserer Sprache. Feststellungen und Anregungen zum Umgang mit der Sprache. Stuttgart : Steinkopf, 1984. 244 S.
25. Strehle H. Vom Geheimnis der Sprache: sprachliche Ausdruckslehre-Sprachpsychologie. München : Reinhardt, 1956. 201 S.
26. Venuti L. The Scandals of Translation: Towards an Ethics of Difference. London : Routledge, 1999. 210 p.
