ЕМОТИВНА ЛЕКСИКА РЕЛІГІЙНОГО ДИСКУРСУ (НА МАТЕРІАЛІ ЄВАНГЕЛІЯ “DAS NEUE TESTAMENT”)

  • Наталя Василівна Романова
Ключові слова: емоція, словоформа, семантика, семантичний підтип, лінгвістичний контекст, стилістичний контекст

Анотація

Стаття присвячена дослідженню емотивної лексики в сучасному німецькомовному релігійному дискурсі. Метою студії є окреслення парадигми лексичних одиниць, що позначають емоції людини та визначення їхньої семантики в емпіричному матеріалі. Під час дослідження використано як загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння) методи, так і спеціальні лінгвістичні, зокрема контекстуальний аналіз для з’ясування семантичного потенціалу емотивної лексики, дистрибутивно-валентний аналіз для встановлення позиції і взаємодії емотивної лексики з іншими словами лексико-семантичної системи сучасної німецької мови, аналіз словникових дефініцій для підтвердження змістового наповнення феномена, метод кореляції мовних і позамовних чинників для реконструкції емоційної картини етносу. Результати дослідження охоплюють уточнення поняття «релігійний дискурс», простеження структури та висвітлення основної тематики Євангелій, виявлення понад 25 семантичних підтипів емотивної лексики, їх лінгвістичних механізмів; репрезентацію прагматичного потенціалу елементів, що корелює із лінгвістичним контекстом та стилістичним. Лінгвістичний контекст конкретизував значення певного емотиву, стилістичний – розширив, доповнив і реалізував нові оказіональні конотації відповідно. У межах того чи того контексту можливі варіанти семантичного впливу на актуалізацію значень емотивної лексики: контекст впливає на значення елемента, змінюючи його на нове, елемент впливає на контекст, привносячи емоційний компонент у його структуру, контекст і елемент рівною мірою впливають один на одного. Доведено, що емотивна лексика є носієм емоцій надприродних (Бога, Сина Божого, Ангелів) і природних (учнів Ісуса, апостолів, можновладців, пересічних людей) істот, функціонує згідно з формулами «чуже – своє», «сакральне – профане», «священне – несвященне», «Боже – людське», «духовне – бездуховне», «раціональне – емотивне». Висновуємо, що релігійний дискурс тісно пов’язаний із морально-духовним аспектом, який акумулює авторський задум, авторські емоції та визначає обсяг і зміст досвіду автора, сформованого на новій ідеї, нових цінностях – любові до ближнього. Емотивна лексика бере активну участь у творенні емотивно-оцінного поетичного тексту й словесного поетичного образу емоцій, упливає на ступінь сприйняття останніх, дає змогу систематизувати знання етносу про емоції теїстичної категорії.

Посилання

1. Безугла Л.Р., Романченко І.О. Лінгвопрагматика дискримінації у публіцистичному дискурсі. Харків : ФОП Лисенко І.Б., 2013. 182 с.
2. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. Київ : Українське біблійне товариство, 2015. 1232 с.
3. Бобырева Е.В. Религиозный дискурс: ценности и жанры. Знание. Понимание. Умение. Москва : Московский гуманитарный университет, 2008. № 1. С. 162–167.
4. Изард К.Э. Психология эмоций. Санкт-Петербург : Питер, 2008. 464 с.
5. Карасик В.И. Языковые ключи. Волгоград : Парадигма, 2007. 520 с.
6. Кондратенко Н.В. Питальні речення в українському поетичному мовленні : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01. Одеса, 2001. 16 с.
7. Мацьків П.В. Семантична опозиція Божі якості/людські якості в біблійному дискурсі. Проблеми зіставної семантики. Київ : Видавничий центр КНЛУ, 2009. Вип. 9. С. 401–406.
8. Морозова І.І. Стереотипізація персонажного мовлення. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов». Харків : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2018. Вип. 87. С. 77–84.
9. Панков Ф.И. Функционально-коммуникативная грамматика русского наречия : автореф. дисс. … докт. филол. наук : 10.02.01. Москва, 2009. 47 с.
10. Приходько Г.І. Способи вираження оцінки в сучасній англійській мові. Запоріжжя : ЗДУ, 2001. 362 с.
11. Риффатер М. Критерии стилистического анализа. Новое в зарубежной лингвистике. Москва : Прогресс, 1980. Вып. 9. С. 69–97.
12. Сорока В.І. Методичні вказівки до вивчення Біблії у курсі «Історія української літератури Х – ХVІІІ ст.». Херсон : Айлант, 2001. 48 с.
13. Формановская Н.И. Эмоции, чувства, интенции, экспрессия в языковом и речевом выражении. Эмоции в языке и речи. Москва : РГГУ, 2005. С. 106–116.
14. Юревич А.В. К проблеме базовых компонентов национального менталитета. Психологический журнал. Москва : Российская академия наук, 2013. № 4. Т. 34. С. 89–100.
15. Die Bibel. Romanel-sur-Lausanne : Bolanz Verlag, 2013. 978 S.
16. Jung M. Diskurshistorische Analyse – eine linguistische Perspektive. Sprachgeschichte als Zeitgeschichte. Hildesheim : Olms, 2005. S. 165–193.
Опубліковано
2019-09-30
Сторінки
326-334