ПРОСОДИЧНЕ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНО-ПРАГМАТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СОНЕТІВ В. ШЕКСПІРА

  • Лариса Іванівна Тараненко Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» https://orcid.org/0000-0002-4533-9986
  • Ольга Юріївна Існюк Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» https://orcid.org/0000-0003-4874-268X
Ключові слова: емоційно-прагматичний потенціал, сонет, структурні елементи, аудитивний аналіз, просодичні засоби

Анотація

Роботу присвячено встановленню специфіки актуалізації емоційно-прагматичного потенціалу озвучених сонетів В. Шекспіра, здійсненому на ґрунті функціонально-енергетичного підходу до вивчення усного мовлення. Показано, що в комунікативному аспекті текст сонета є поетичним твором, який характеризується чіткою структурною побудовою та лаконічністю художнього оформлення думки, вирізняється особливим римуванням, типовим сонетним ритмом, що сприяє вираженню закладеного в його структурно-семантичній основі емоційно-прагматичного потенціалу. Динаміку розгортання емоційно-прагматичного потенціалу сонетів розглянуто на основі сформованої авторами узагальненої схеми алгоритмічної послідовності актуалізації структурних елементів сонета: «теза» (тема сонета) → «антитеза» (розвиток теми) → «синтез» (введення протилежної теми) → «розв’язка» (вирішення протиріччя). Шляхом аудитивного аналізу озвучених текстів з’ясовано, що незалежно від їх смисломісткого насичення, сонети характеризуються поступовою динамікою зростання емоційно-прагматичного потенціалу в напрямі до середнього рівня в межах перших двох катренів, середньо-підвищеного – у третьому, досягаючи високого рівня й затухаючи в кінці «розв’язки». Результати аудитивного аналізу дають змогу також стверджувати, що інваріантній інтонаційній моделі сонетів притаманні такі ознаки: паралелізм інтонаційної моделі, правильний регулярний ритм, виділення ключових слів тональним, динамічним і темпоральним контрастами, варіативність мелодичних контурів (ступінчастий поступово спадний і з порушеною поступовістю, поступово ковзний, висхідно-спадний), розширений і широкий тональний діапазон, наявність інтенсифікуючих перцептивних пауз.

Посилання

1. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. Москва : Художественная литература, 1975. 407 с.
2. Бехер Р. Иоганнес. Философия сонета, или Маленькое наставление по сонету. Вопросы литературы. Москва, 1965. № 10. С. 190–208.
3. Калита А.А. Энергетика речи : монография. Киев : Кафедра, 2016. 292 с.
4. Пронин В.А. Теория литературных жанров : учебное пособие. Москва : МГУП, 1999. 196 с.
5. Таранов П.С. Анатомия мудрости: 120 философов : в 2 т. Симферополь : Реноме, 1997. Т. 2. 624 с.
6. Шекспір В. Сонет № 1. URL: https://www.youtube.com/watch?v=m2FPQdc5ACQ (дата звернення: 20.03.2020).
7. Шекспір В. Сонет № 54. URL: https://www.youtube.com/watch?v=aJhqXntTB1U (дата звернення: 20.03.2020).
8. Шекспір В. Сонет № 130. URL: https://www.youtube.com/watch?v=ZFu81G8JNGw (дата звернення: 20.03.2020).
Опубліковано
2020-09-08
Сторінки
45-52