АКТУАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФЕМІННОЇ ЛЕКСИКИ У ТЕКСТАХ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (20-ТІ РОКИ ХХІ СТ.)

Ключові слова: фемінативи, агентиви, стилістика, лінгвоґендерологія, фемінативи, українська мова, професіоналізми

Анотація

Стаття присвячена актуальним функціональним тенденціям фемінної лексики в офіційно-діловому стилі української мови. Офіційно-діловий стиль української мови є одним зі стилів, де фемінативи вживаються найменше. Однак останні кілька років (зокрема, після схвалення нової редакції Українського правопису 2019 року) спостерігається поступове збільшення частотності вживання фемінативів у юридичних текстах, назвах професій, документах та мові урядових установ України, міжнародних неурядових організацій, громадських та волонтерських об’єднань. Тема статті є продовженням серії досліджень актуальної теми, недостатньо представленої серед робіт лінгвоґендерологів. Матеріалом дослідження слугували жіночі назви професій, а також назви жінок, які вживаються у текстах офіційно-ділового стилю української мови. Очевидно, що більшість актуальних випадків вживання фемінних агентивів не відповідають належним словниковим нормам, а також їм притаманні своєрідні риси: більшість фемінативів-запозичень, вживання паралельних назв жіночого та чоловічого роду, фемінативи – складні слова тощо. Cеред досліджених лексичних одиниць (32 одиниці) можна виокремити 4 окремі лексико-семантичні групи: фемінативи – назви посад, внесені до ДКПУ (7 одиниць), фемінативи іншомовного походження на позначення назв професій (3 одиниці), офіційно-ділові назви жінок – складні слова (6 одиниць), фемінні суржикізми на позначення назв вакансій (4 одиниці). Консервативність офіційно-ділового стилю української мови та плутанина, викликана широким функціонуванням паралельних форм фемінативів, яке виникає внаслідок невідповідності словникових норм та узусу, веде до невиправданого вживання запозичень, проникання суржикових елементів, що є неприпустимим для цього стилю мови. Поточна динаміка вживання фемінної лексики в офіційно-діловому стилі та впровадження стандартів ґендерно чутливої мови вказують на те, що ця тенденція продовжиться й у наступні роки, а поле для досліджень фемінної лексики в офіційно-діловому стилі української мови збільшиться.

Посилання

1. Брус М.П. Фемінітиви в українській мові: генеза, еволюція, функціонування : монографія. Івано-Франківськ : ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», 2019. 440 с.
2. Пузиренко Я.В. Агентивно-професійні назви осіб жіночої статі в лексикографічному описі та узусі [Текст] : дис... канд. філол. наук: 10.02.15. Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут філології. Київ, 2004. 293 арк.: рис. - арк. 210–242.
3. Рудницька Л.І., Іззетова Е.М. Щодо питання стандартизації та уніфікації агентивно-професійних найменувань жінок у державному класифікаторі професій України. Культура народов Причерноморья. 2010. № 182. С. 123–125.
4. Класифікатор професій України ДК 003: 2005. Харків : Фактор, 2006. 455 с.
5. Кримінальний кодекс України. Кодекс України; Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-III. Документ 2341-III, чинний, поточна редакція — Редакція від 21.07.2021, підстава – 1542-IX, 1576-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (дата звернення 18.07.2021).
6. Томіленко Л.М. Фемінітиви юридичної царини в українській загальномовній лексикографії ХХ–ХХІ століть. Томіленко Л.М. Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: матеріали ХV Всеукр. наук.-практ. конф. Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2019. Ч. 1. С. 209–212.
7. Цивільний кодекс України. Документ 435-IV, чинний, поточна редакція. Редакція від 01.07.2021, підстава – 552-IX, 738-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення 18.07.2021)
Опубліковано
2021-12-10
Сторінки
72-76