СЛОВОТВІРНИЙ АСПЕКТ СПІЛЬНОКОРЕНЕВОЇ СИНОНІМІЇ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ЮРИДИЧНОГО ТЕКСТУ

Анотація

Мета статті полягає в дослідженні словотвірного аспекту спільнокореневої синонімії сучасного українського юридичного тексту й обґрунтуванні конкретизації абстрактної семантики суфікса стосовно окремих груп похідних слів. Динаміку словотвору сучасного українського юридичного тексту відображає модель сучасного українського лексикону як сукупності гнізд: кореневих, коренево-словотвірних та словотвірних.

Методи. У статті застосовано метод синхронного аналізу, основа якого − спостереження, виділення мовних одиниць і поєднання їх у сукупності. Методика розроблялася на основі комплексного застосування таких методів і прийомів: описовий метод, методи компонентного, контекстуального, трансформаційного аналізів, аналіз словникових дефініцій.

Результати. Обґрунтовано можливість синонімізації похідних слів, що зумовлена словотвірними особливостями: типом словотвірного значення, продуктивністю/непродуктивністю моделі, функціональним навантаженням суфікса. Наголошено, що в сучасній лінгвістиці питання про синоніми словотвірного рівня дискусійне. Вичленовування і збереження значення сприяє обмеженню групи похідних прикметників певними граматичними рамками. Необхідною умовою синонімії спільнокореневих слів на рівні словотвірної системності є також тотожність типу словотвірного значення. Ця можливість реалізується тільки при тотожності значень твірних у словотвірних транспозитів і модифікатів, що знаходяться в синонімічних зв’язках. Наголошено, що міжкатегоріальне функціонування семантики суфікса забезпечує формування, перш за все, категоріальної, лексико-граматичної характеристики похідного слова. Згідно із сучасною мовною нормою, морфеми -уч- і -ач- стали позиційними варіантами: вибір суфікса в мотивувальних дієприкметниках чітко зумовлений дієвідміною. Тому й модель дериваційної варіантності ад’єктивів морфологосинтаксичного способу творення на -уч-ий, -ач-ий на початку XX ст. стала занепадати.

Висновки. Синонімія похідних слів є результатом тих дериваційних процесів, які здійснювалися на стадії семантичного варіювання твірних слів і семантико-морфологічного варіювання в межах лексико-дериваційного слова. Словотвірна синонімія прикметників сучасного українського юридичного тексту успадкувала не тільки основні принципи й моделі, сформовані протягом XI – XVIII ст., а й багато конкретних прикметникових дериваційних синонімних і варіантних пар (рядів). Поява спільнокореневих синонімів зумовлюється однотипністю і недостатньою диференційованістю словотвірної бази в різних словотвірних типів, так само, як протилежна тенденція до спеціалізації словотвірних типів і засобів, призводить до нестійкості явища синонімії однокореневих слів.