МЕДІАТЕКСТ У ПАРАДИГМІ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ
Анотація
У статті здійснено комплексний аналіз медіатексту в парадигмі інтертекстуальності як однієїз базових категорій сучасної лінгвістики, медіалінгвістики та теорії масової комунікації. Інтертекстуальністьрозглядається як багатовимірний феномен, що поєднує лінгвістичні, культурно-семіотичні, когнітивно-комунікативні та дискурсивні підходи до аналізу тексту. Окреслено основні теоретичні напрями осмисленняінтертекстуальності У статті здійснено комплексний аналіз медіатексту в парадигмі інтертекстуальностіяк однієї з базових категорій сучасної лінгвістики, медіалінгвістики та теорії масової комунікації.Інтертекстуальність розглядається як багатовимірний феномен, що поєднує лінгвістичні, культурно-семіотичні, когнітивно-комунікативні та дискурсивні підходи до аналізу тексту. Окреслено основні теоретичнінапрями осмислення інтертекстуальності У статті здійснено комплексний аналіз медіатексту в парадигміінтертекстуальності як однієї з базових категорій сучасної лінгвістики, медіалінгвістики та теорії масовоїкомунікації. Інтертекстуальність розглядається як багатовимірний феномен, що поєднує лінгвістичні,культурно-семіотичні, когнітивно-комунікативні та дискурсивні підходи до аналізу тексту. Окреслено основнітеоретичні напрями осмислення інтертекстуальності – широкий (культурологічний, літературознавчий)та вузький (власне лінгвістичний), а також показано їхню продуктивність у дослідженні текстів масової комунікації.Особливу увагу приділено класифікаціям і моделям інтертекстуальності, зокрема інтертекстуальностівласне, паратекстуальності, метатекстуальності, гіпертекстуальності та архітекстуальності, у проєкції на медіадискурс. Проаналізовано специфіку цитатності в журналістських текстах, виокремлено її інформативно-фактологічний та оцінно-образний рівні, пов’язані з функціонуванням прецедентних текстів і феноменів. Показанороль інтертекстів у формуванні смислової структури медіатексту, його ігрового потенціалу та стратегійінтерпретації. Окремо розглянуто процеси жанрової контамінації, гетерогенності та інтеграції журналістикиз іншими комунікативними практиками, зокрема рекламою та PR, що актуалізує професійно-етичні проблемисучасних медіа. Наголошено на мультимодальній, полікодовій та креолізованій природі сучасних медіатекстів,зумовленій розвитком цифрових технологій і різноманіттям каналів масової комунікації.Зроблено висновок, що інтертекстуальність є онтологічною властивістю медіатексту та універсальниманалітичним інструментом, який дає змогу виявити його специфіку на змістовому, структурному й семіотичномурівнях.
Посилання
2. Bezemer J., & Kress G. Multimodality, learning and communication. London: Routledge, 2015. 170 p.
3. Hutcheon L. Historiographic Metafiction Parody and the Intertextuality of History. Intertextuality and Contemporary American Fiction. Ed. by P. O'Donnell, R. Con Davis. Baltimore: Johns Hopkins University Press, 1989. P. 3–32.
4. McQuail D. & Deuze M. McQuail’s media and mass communication theory. London: SAGE, 2020. 688 p.
5. Rajewsky I. O. Intermediality, intertextuality, and remediation: A literary perspective on intermediality. Intermédialités / Intermediality, 2005. 6, P. 43–64.
6. Struzziero M. A. «Make it new» to return as rupture and difference: a study of Jeanette Winterson’s The Gap ofTime. The Poetics of Fragmentation in Contemporary British and American Fiction. Ed. by V. Guignery, W. Drag. Malaga: Vernon Press, 2019. P. 91–104.
7. Sullivan, G. (2003). Seeing visual culture. Studies in art education, 2003. 44 (3). P. 194–197.

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.