РЕАКЦІЇ НА МОВЛЕННЄВИЙ АКТ ПОГРОЗИ В СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

Метою статті є встановлення типів реакцій на мовленнєвий акт погрози в сучасному англомовному діало­гічному дискурсі, зокрема, на його комісивний і директивний складники. Об’єктом дослідження є мовленнєві акти погрози, реалізовані в сучасному англомовному діалогічному дискурсі, які вивчаються стосовно перлокутивного ефекту, що відображається в реакціях на них.

Методами дослідження є дискурсивний аналіз, контекстно-ситуативний та прагмалінгвістичний метод, метод аналізу невербальних компонентів комунікації, кількісні підрахунки, метод суцільної вибірки.

Результатами дослідження є твердження, що погроза розглядається як гібридний іллокутивний тип, який суміщає в собі рівноправні інгерентні складники – директив і комісив. Директивний складник становить вимогу здійснити певну дію, висловлювану мовцем адресатові, а комісивний складник є зобов’язанням мовця виконати певну дію проти інтересів адресата в майбутньому в разі невиконання вимоги. Гібридність мовленнєвого акту погрози в англомовному діалогічному дискурсі визначає специфіку реакцій на нього. За критерієм засобу вира­ження ці реакції поділяються на невербальні та вербальні, за критерієм компонента погрози – на реакції на комі­сивний і реакції на директивний компоненти погрози. Питома вага вербальних і невербальних реакцій перебуває в рівновазі, проте переважають реакції на директивний компонент погрози. Вербальні реакції на мовленнєвий акт погрози за критерієм відображення його умов успішності демонструють такі типи: 1) реакції на підготовчу умову; 2) реакції на пропозицію (експліцитну чи імпліцитну); 3) реакції на умову щирості; 4) реакції на перлокуцію; 5) реакції на іллокуцію.

Як висновок можна зазначити, що найчастотнішими є реакції на підготовчу умову мовленнєвого акту погрози.