ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНІ МОДЕЛІ ТЕКСТІВ КРАЄЗНАВЧОГО ХАРАКТЕРУ: ДОПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Для того щоб установити лінгвокультурологічні особливості побудови нехудожніх культуро зорієнтованих типів текстів у зіставлюваних традиціях, перекладачеві насамперед варто ознайомитися зі структурно-композиційними й лексико-семантичними закономірностями побудови конкретного типу тексту в межах кожної із зіставлюваних лінгвокультурних традицій. Іншими словами, побудувати модель певного типу тексту з урахуванням текст-типологічних очікувань цієї лінгвокультурної аудиторії.

Тому з позицій перекладознавства методика контекстуального аналізу становить перший етап виявлення текст-типологічних інваріантних і варіативних ознак текстів краєзнавчого характеру в межах однієї лінгвокультурної традиції.

Крім того, виявлення цих ознак на різних контекстуальних рівнях вимагає залучення ряду методик. Так, наприклад, для вичленування реалій і лексичних одиниць з символічним значенням застосовується тезаурусний метод аналізу, дистрибутивний метод, дефінітивний метод, а також методика символічної інтерпретації. Виявлення специфіки функціонування вербалізованих складників лінгвоконцепту базується на застосуванні декількох методів та методик аналізу тексту: а) метод дистрибуції лексико-семантичних елементів з структурно-змістових компонентів тексту за трьома критеріями (універсальний, специфічний й унікальний); б) метод фреймового аналізу.

Метод розподілу структурно-змістових елементів тексту за трьома критеріями (універсальне, специфічне й унікальне) дозволяє окреслити набір облігаторних характеристик ядерних для краєзнавчих текстів лексичних одиниць.

Методика фреймового аналізу також указує на типи трансформацій / транспозицій, необхідних у перекладі аналізованих лексичних одиниць у межах конкретного типу тексту. Відсутність слоту в одному типі тексту й поява цього ж слоту в іншому типі тексту, або навпаки, свідчать про використання дописування чи елімінації. Кількісне збільшення лексичних одиниць в умовному слоті різних типів текстів дозволяє нам говорити про конкретизацію. Це може бути дескриптивний перифраз, семантична конкретизація чи розвиток значення, але в будь-якому разі з огляду на семантичне значення нова інформація не просто нарощується, а стає конкретнішою.

Визначення особливостей реалізації різного типу краєзнавчої лексики залежить від місця їх актуалізації в тексті, іншими словами, від специфіки функціонування краєзнавчої лексики на різних структурно-композиційних рівнях. Отже, отримані результати доперекладознавчого аналізу дозволяють виявити набір текст-типологічних ознак, збереження / незбереження яких впливає на адекватне розпізнання та ідентифікацію статуса краєзнавчої лексики в аналізованих типах текстів у межах іншої лінгвокультурної традиції. Тотожність інтегральних ознак у зіставлюваних лінгвокультурних традиціях свідчить про збіг текст-типологічних стереотипів очікування в зіставлюваних традиціях, а для перекладача це означає, що в зоні збігу ознак він може скористатися способами та прийомами власне перекладу. Диференційні ознаки свідчать про культурно специфічні особливості побудови типу тексту, відтворювання яких у мові перекладу потребуватиме від перекладача залучення максимально креативних способів перекладу.