ТИПОЛОГІЯ ОБРАЗНОСТІ ПРИРОДНИХ СТИХІЙ У СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

У статті розробляється типологія образності природних стихій у сучасному англомовному поетичному дискурсі, виходячи з низки критеріїв. Образність природних стихій є продуктом художнього переосмислення знань про першоелементи буття (вогонь/fire, вода/water, повітря/air, земля/earth) і про генеровану ними низку природних явищ і катастроф, унаслідок чого в процесі лінгвокреативної діяльності митців породжуються вербальні та невербальні образи природних стихій, утілені низкою вербальних і невербальних засобів у сучасному англомовному поетичному дискурсі з конструйованим ними шлейфом символьних смислів. Образ природної стихії є мультимодальним конструктом, що включає передконцептуальну, концептуальну, вербальну, а також невербальну площини. У формуванні того чи іншого образу природної стихії задіяно вербальний і невербальний (візуальний, аудіальний, тактильний і/або кінесичний) коди. Формальний план образності природних стихій охоплює низку окремих образів природних стихій, що в змістовому плані є смисловим комплексом розмаїття поетичних образів, основними фокусами якого є образи першоелементів буття. Ці фокуси як своєрідні смислові вузли акумулюють низку образів кожної з природних стихій з виходом у площину природних катастроф, серед яких – землетруси, цунамі, виверження вулканів, зсуви, сильні снігопади, провали, лавини, повені, зливи, танення льодовиків, тайфуни, торнадо, пожежі, буревії. Також у статті виокремлюються образи, пов’язані з екологічними проблемами глобального потепління та змін клімату. За ступенем новизни образи природних стихій поділяються на архетипні, стереотипні, ідіотипні й кенотипні. Образи транквільних станів природи, природних катастроф, глобального потепління та змін клімату розмежовуються, ґрунтуючись на специфіці їх концептуальної й семантичної структур. Із позицій форми всі образи природних стихій є мультимодальними та можуть бути інсталяційними, дигітальними й дигіталізованими.