ФІЛОСОФСЬКО-ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ Й МОТИВНО-ТЕМАТИЧНІ КОМПЛЕКСИ В РОМАНІ «АМСТЕРДАМ» І. МАК’ЮЕНА

Анотація

У статті роман «Амстердам» І. Мак’юена проаналізовано як твір, у якому експліковано перехід постмодернізму в постпостмодернізм в аспекті репрезентованих мотивно-тематичних комплексів. Визначено динаміку кореляцій між постмодернізмом і постпостмодернізмом у сучасному британському романі. Запропоновано поняття «перехідний постмодернізм» для характеристики історико-культурної ситуації після 2000 р. й, зокрема, роману як ключового жанру, що репрезентує спектр світоглядно-філософських змін після 2000 р. Обґрунтовано доцільність уживання терміна «постпостмодернізм» і правомірність розгляду роману «Амстердам» яку твору, який оприявнює формування нового культурно-історичного напряму в сучасній британській літературі. Визначено світоглядно-філософську специфіку твору, представлену через комплекс ключових тем: усвідомлення вищого смислу в дійсності, віра у випадок як вищу (непізнаванну для розуму) закономірність, неможливість розпізнати, яка зі сконструйованих реальностей навколо персонажів справжня. Акцентовано на формах реактуалізації філософських проблем, оприявнених у дискурсі класичної німецької філософії, яка, відповідно до поглядів Б. Шалагінова, значною мірою експлікована в дискурсі європейського літературного модернізму. В основі зазначеної філософської системи – уявлення про красу й піднесене як царини духу, що детермінують існування смислів (телеологічної заданості) в житті персонажів художніх творів. Окреслено жанрову специфіку твору з огляду на жанровий патерн роману як історії про сучасне життя. Визначено, у який спосіб відбувається залучення іронічного модусу сприйняття подій, явищ тощо і як іронія перестає бути ключовою формою інтерпретації подій і ставлення персонажів до світу. Схарактеризовано поетологічну специфіку роману «Амстердам» І. Мак’юена, визначено модель постпостмодерного світосприйняття як такого, що поєднує іронічність з іманентним бажанням дошукатися правди, усвідомити симулякри в медіа або політиці навколо персонажів, гіпотетично припустити існування вищих смислів. Наголошено на ревізії у творі тем, пов’язаних із поняттям гранднаративу в дискурсі постмодернізму.