КОГНІТИВНA ПРАГМАТИКA: ПІДХОДИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

У двадцять першому столітті когнітивна прагматика стала новітньою науковою дисципліною, яка бурхливо розвивається і синтезує прагматичне та когнітивне витлумачення людського спілкування. Існує велика кількість підходів до когнітивної прагматики, що є результатом як різниці теоретичного підґрунтя, так і конкретних етнічних та соціокультурних передумов їх розвитку; тому встановлення принципів, пов’язаних із когнітивно-прагматичними дослідженнями спілкування, стало нагальною потребою. Ця стаття заповнює цю прогалину, розглядаючи теоретичне розуміння провідних когнітивно-прагматичних підходів у західній та українській лінгвістиці. Я стверджую, що різні підходи в когнітивній прагматиці можна умовно розділити за двома провідними теоретичними векторами: від когнітивної до прагматичної та від прагматичної до когнітивної методології аналізу. Як показують наведені у статті дані, дедалі більша кількість емпіричних та теоретичних досліджень звертається до когнітивно-прагматичних аспектів як висловлювань / мовленнєвих актів, так і дискурсів, а саме їхніх принципів ввічливості/неввічливості та стратегій дискурсу, в міжкультурній та історичній перспективах. Потреба теоретичного обґрунтування цих досліджень цілком зрозуміла. Атрибуція психічного стану є невід’ємною частиною прагматичної та когнітивної інтерпретації процесів людського спілкування. У когнітивній прагматиці, яка характеризується високим ступенем синтетичності та гібридною природою, ця атрибуція розглядається цілісно. У статті розкрито відмінні характеристики українських когнітивно-прагматичних студій порівняно із західним доробком. Це засвідчує, що когнітивно-прагматичне тлумачення конструювання контекстуального смислу в різних дискурсах та висловлюваннях матиме подальший вплив на розвиток лінгвістики та гуманітарних наук.