СУБСТАНТИВНІ ТЕКСТОВО-ОБРАЗНІ УНІВЕРСАЛІЇ ЯК МОВНО-ЕСТЕТИЧНИЙ ФЕНОМЕН (НА ПРИКЛАДІ НАРОДНОГО ГЕРОЇЧНОГО ЕПОСУ)

Анотація

У статті подано спробу схарактеризувати природу субстантивних текстово-образних універсалій. Субстантивні текстово-образні універсалії структурно представлені складними іменниками. На прикладі народного героїчного епосу (дум) розглянуто різновиди означених структур, установлено їх ознаки, з’ясовано стилістичні функції. Залежно від семантики й функції компонентів, субстантивні текстово-образні універсалії поділено на такі підгрупи: 1. Універсалії, які складаються зі слів-синонімів, що позначають одне й те саме поняття. 2. Універсалії, компоненти яких співвідносяться один з одним як родові й видові (це слова типу «означуване + означення (прикладка)»). 3. Універсалії, компоненти яких називають різні, але близькі явища (це так звані парні зближення сумарного характеру). 4. Текстово-образні субстантивні універсалії, один із компонентів яких щодо другого виконує атрибутивну функцію. 5. Текстово-образні субстантивні універсалії, один із компонентів яких називає частину від цілого.

Установлено, що думи, продовжуючи традицію фольклорного слововживання, засвідчують використання складних іменників, – текстово-образних універсалій, специфікою яких є рівноправність, незалежність компонентів, для творення єдиного структурно-семантичне цілого, що дає назву третьому поняттю. З’ясовано, що особливістю мовної організації дум як творів фольклорних є функціонування в них складних топонімів (ойконімів, гідронімів), де власні назви є своєрідними прикладками при словах із просторовою семантикою «город», «місто», «лиман», «ріка», «море», «долина», «могила» тощо. Подібні складні назви – текстово-образні універсалії – тим показові, що побудовані способом інверсійного (зворотного) порядку розташування компонентів: власна назва, що виноситься на перше місце, потрапляє в центр уваги: так підкреслюється суспільно-історичне значення того чи іншого географічного об’єкта, наголошується на вагомості подій, що пов’язані з місцем, позначуваним тим чи іншим топонімом. Думи засвідчують використання субстантивних текстово-образних універсалій, у яких одним із компонентів є прикметник. Особливістю цих складних утворень є ще те, що вони є редуплікованими одиницями. Повтор кореневої частини як основної, стрижневої в слові, такої, що передає лексичне значення і є носієм семантики споріднених слів, зумовлює загострення уваги на певній деталі – ознаці, спричиняючи конденсацію почуттів, здебільшого негативних. Виразовими в мовній організації дум є складні іменники фольклорного походження, утворені на основі зближень синонімічних слів. У таких єдностях один синонім, завдяки додатковому емоційно-змістовому відтінку, наявному в семантичній структурі, підсилює, конкретизує значення іншого. Субстантивні текстово-образні універсалії – естетично наповнені одиниці.