ЯК ПЕРЕКЛАСТИ ГОЛОВОЛОМКУ І НЕ ЗЛАМАТИ ГОЛОВУ

Анотація

Статтю присвячено висвітленню особливостей перекладацького відтворення анаграм в англо-україн- ському художньому перекладі. Актуальність дослідження зумовлено приналежністю анаграми як різновиду мовних головоломок до глобальної категорії мовної гри, а отже й до перекладацьких труднощів, подолання яких дозволяє краще усвідомити творчий потенціал перекладу та можливості мови як системного утворення. Об’єктом дослідження виступає анаграма як форма мовної гри, що полягає в переставленні літер у слові / сло- восполученні / реченні, внаслідок чого утворюється нове слово / словосполучення / речення, що й призводить до певного стилістичного ефекту – загадкового, комічного тощо. Предметом дослідження є структурно-семан- тичні та комунікативно-функціональні особливості перекладу анаграми як складника художнього твору. Метою роботи є визначення оптимальних та реальних стратегій та чинників відтворення анаграм як різновиду голо- воломок, форми мовної гри та типу перекладацьких труднощів з англійської мови українською на основі їхніх жан- рово-стилістичних, структурно-семантичних та комунікативно-функціональних параметрів. Перекладознавче опрацювання анаграми ґрунтується на релевантних положеннях літературознавства та мовознавства з ура- хуванням когнітивних та культурологічних чинників її формування та функціонування. З позицій когнітивної пси- хології дія анаграми пояснюється на основі психологічного механізму праймінґу (також «фіксування установки» або «ефекту передування»), а її мнемонічна роль в межах художнього текстотворення визначається здатністю «схопити» та посилити фрагмент ментального або пережитого досвіду автора та вбудувати його у пам’ять читача. З позицій теорії перекладацьких труднощів анаграма тлумачиться як стилістичний прийом, внаслідок якого утворюється оказіональна одиниця, переклад якої ускладнюється через відсутність узуальних відповід- ників або неможливість їхнього використання. З позицій теорії мовної гри, анаграма тлумачиться як неконвен- ційне використання / поєднання мовних знаків, іншомовне відтворення якого вимагає від перекладача значних творчих зусиль задля збереження функціонального навантаження оригіналу. Алгоритмічний підхід до моделю- вання перекладу анаграми дозволяє сформулювати п’ять потенційних перекладацьких стратегій: адекватного перекладу, компенсації, формального перекладу, перенесення та опущення. Аналіз мовного матеріалу показав використання чотирьох із п’яти стратегій (за винятком опущення, яке, очевидно, є найрадикальнішим варі- антом вирішення будь-яких перекладацьких труднощів), вибір між якими здійснюється на основі як об’єктивного (мовного), так і низки суб’єктивних (контекстно-ситуативного, нормативного, особистісного тощо) чинників.