ЛІРИЧНИЙ НАРАТИВ: МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?

Анотація

У статті робиться спроба довести існування ліричного наративу як різновиду жанрів ліричного дискурсу. Метологічною базою дослідження слугують такі основні положення сучасної лінгвістики: когнітивна теорія словесного образу, в якій образність вважають домінантою поетичного тексту, а кожна поетична форма, тобто і словесний образ, і поетичний текст, розглядається як тривимірна величина, що має переконцептуальну, концептуальну і вербальну іпостасі; наукові здобутки ематіології, пов’язані з проблемою естетичного та емоційного впливу на читача. Теорія концептуальної метафори і концептуальної інтеграції використана як методика виявлення прихованих смислів у поетичному тексті. Теорія текстових світів слугує ідентифікації будівельних елементів текстових світів у досліджуваних поетичних текстах із метою з’ясування впливу текстового оздоблення на емоційний стан читача, ступінь його занурення в події, про які йдеться в тексті. Класифікація можливих світів М.-Л. Райан уможливлює визначення типу текстового світу в аналізованому тексті, а теорія схем знання Елен Семіно сприяє визначенню характеру взаємодії різних схем знання, вербалізованих у тексті, що своєю чергою дає змогу оцінити стан справ, які відбуваються в текстовому світі, і те, як вони впливають на розгортання подій загалом. Головна мета статті – виявлення базових ознак ліричного наративу – досягнута завдяки опрацюванню поетико-наратологічного аналізування різних текстів, дібраних ыз повної збірки поетичних текстів Карла Сендберга. Запропонована методика поетико-наратологічного аналізування включає освоєння образного простору вірша та навігацію текстового світу, що містить світ події, яка розгортається у вірші завдяки наявності елементів наративізації: наратора, персонажів, емоційний стан яких змінюється під впливом різних станів справ, вербалізованих у наративних епізодах, та змін у часопросторі, хронотопі, який зумовлює перебіг подій.