ГЕНЕТИЧНО-МОРФОНОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ СПОЛУЧНИКІВ-ЕТИМОНІВ У ПРАМОВАХ

Анотація

У пропонованій статті окреслено морфологічні та фонологічні риси сполучників сурядного та підрядного синтаксичного зв’язку як етимонів або етимологічних конструктів у праностратичній, праіндоєвропейській та прагерманській мовах з урахуванням історичної та генетичної мовної модифікації зазначених прамов. Уточнено, що індоєвропейська мовна сім’я, включно із групою германських мов, зокрема, входить до гілки західно-ностратичних мов ностратичної макросім’ї, яка має одного гіпотетичного предка – найдавнішу дописемну індоєвропейську мову – ностратичну прамову. Тоді як праіндоєвропейська мова є праматір’ю усіх індоєвропейських мов, із прагерманською мовою як мовою-предком германських мов. Доведено, що генеза давньогерманських мов бере свій початок із мови-предка ностратичної макросім’ї – ностратичної прамови, яка є праматір’ю праіндоєвропейської та прагерманської мов. Визначено, що термінальна дата розповсюдження, розпаду індоєвропейських мов припадає на перше тисячоліття до нашої ери, що є тригером до появи їхніх відмінних морфонологічних ознак, зі збереженням спільнокореневих та / або флексійних праформ. Виокремлено етимологічні конструкти сполучників праностратичної, праіндоєвропейської, прагерманської мов, відповідно: 1) сурядного зв’язку – *ħary-; *ħher- [~ *ħhar-] / *ħhr-; *auke (or, with, and, but); 2) підрядного зв’язку – *kwhay- / *kwhi- [~ *kwhe-] / *kwha- [~ *kwhǝ-]; *kwhay-, *kwo-r [~ *kwo-r] / *kwor [~ *kwor]; *hwilo- [~ *hwilo-], *hwar- / [~ *hwar-] (when, where, as, though, while). З’ясовано, що етимологічні конструкти сурядних та підрядних сполучників у прамовах індоєвропейської сім’ї демонструють спільні морфонологічні процеси як: 1) спільнокореневу праформу із чергуванням або редукцією приголосних та голосних фонем; 2) зрушення праностратичного праморфемного кореня-основи відповідного сполучника-етимона – від праіндоєвропейської основи до прагерманської основи; 3) трьох-, чотирьохелементну консонантно-вокалічну структуру відкритого та закритого складів. Ідентифіковано, що етимологічні конструкти сурядних та підрядних сполучників у досліджуваних прамовах індоєвропейської сім’ї виявляють відмінні морфонологічні процеси як: 1) преформанти та постформанти як прасубморфи; 2) двох- та п’ятиелементну консонантно-вокалічну структуру відкритого складу. Спільні та відмінні морфонологічні ознаки зазначених сполучників-етимонів сигналізують про історико-генетичний зв’язок між досліджуваними прамовами, із подальшим розвитком мовної генетики у давньогерманських мовах.