Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Германістика та міжкультурна комунікація»

ПОЕТИКА НАРАТИВУ ВІЙНИ У ЛІРИЦІ Л. КОСТЕНКО

2024-01-25T08:52:58+02:00

У статті йдеться про лінгвокогнітивні засоби, наративні прийоми і прагматичні особливості формування поетики наративу війни у ліриці Ліни Костенко. Теоретико-методологічною базою дослідження слугували наукові розвідки з когнітивної теорії образності та когнітивної теорії метафори, що уможливило виявлення вербальних та концептуальних особливостей образних засобів у тексті Ліни Костенко та визначення своєрідного характеру її поетики. Аналітичний огляд еволюції теорії поетики спрямовано на встановлення джерел походження й способів вияву наративності як специфічної риси поетики художнього тексту в різних історико-культурних епохах розвитку поетики як науки, так і практики. Осмислення й переосмислення сучасних праць з наратології уможливило встановлення домінантних ознак наративності та виявлення їх оприявнення у віршових творах Ліни Василівни. З’ясування репертуару семіотичних ресурсів, задіяних у творенні поетики наративу, дозволило встановити мультимодальний характер наративного конструювання художнього тексту як історії про подію. Звернення до наукового доробка з проблем лінгвопрагматики, комунікативної лінгвістики та емотіології дало змогу ідентифікувати засоби й прийоми, які впливають на читацьке сприйняття віршів, на створення емоційного резонансу між автором і читачем. Критичний аналіз наукових теорій і практик українського літературного бароко, виокремлення спектру ознак бароко і засобів втілення його змісту здійснено для підкреслення особливої ролі поетики українського бароко на формування національної специфіки поетичного мовлення Ліни Костенко. Перспективою подальших досліджень можуть слугувати прозові твори Ліни Василівни, а також сучасні українські поетичні тексти канадських митців, присвячені темі війни в Україні.

ОСОБЛИВОСТІ СТИЛІСТИКИ, ЛЕКСИКИ ТА СИНТАКСИСУ НОВИН ПРО ПОГОДУ В БРИТАНСЬКИХ ОНЛАЙН-ГАЗЕТАХ

2024-01-25T08:53:07+02:00

Дослідження присвячене вивченню та аналізу стилістичних, лексичних та синтаксичних особливостейтекстів новин про погоду в британських онлайн газетах. У статті визначено функції та особливості текстів новин про погоду. Новини про погоду займають важливе місце в медіа, оскільки безпосередньо впливаютьна повсякденне життя читачів. Однак їхня оповідь передбачає складну взаємодію стилістичних, лексичнихі синтаксичних засобів, спрямованих на інформування та залучення аудиторії. Це дослідження має на метіз’ясувати особливості мови новин про погоду в британських онлайн-газетах і визначити її релевантністьу сфері наукової комунікації.Новизна дослідження полягає в комплексному вивченні багатогранної ролі мови в новинах про погоду.Зосереджуючи увагу на стилістичних прийомах, виборі лексики та синтаксисі, дослідження має на меті з'ясувати,як ці елементи використовуються для передачі інформації про погодні новини, одночасно формуючи сприйняттячитача. Оскільки новини про погоду часто слугують мостом між науковими даними та громадськістю, розуміннятого, як лінгвістичний вибір підвищує зрозумілість, залученість та вплив, є надзвичайно важливим.Крім того, дослідження є надзвичайно актуальним у сучасну цифрову епоху, коли онлайн-газети є основнимджерелом інформації. Дослідження лінгвістичних нюансів погодних новин у цьому цифровому контексті є нелише своєчасним, але й необхідним. Результати дослідження можуть запропонувати медійникам, метеорологамі дослідникам ідеї щодо ефективнішого подання інформаціїї, що, зрештою, сприятиме кращій поінформованостіаудиторії.Таким чином, це дослідження розглядає різні стилістичні, лексичні та синтаксичні особливості, притаманнітекстам новин про погоду, та з'ясовує їхній вплив на сприйняття аудиторією. Зосереджуючись на британськихонлайн-газетах, дослідження має цінну перспективу для інших сфер наукової комунікації та лінгвістики, щоробить його важливим і своєчасним внеском в академічний дискурс.

АНАЛІЗ ФОНЕТИЧНИХ ЯВИЩ У ПОЕЗІЇ ГЕТЕ

2024-01-25T08:53:16+02:00

У статті розглядається переклад лінгвокультурних особливостей творів Й. В. Гете. Дане дослідження охоплює міжкультурні зв’язки українського та німецького народів. Завдяки здійсненому аналізові розширено міжмовні проекти, здійснено мистецькі програми, які доводять необхідність в опануванні творчого доробку Гете. Доведено, що особливості перекладу творчої спадщини Й. В. Гете яскраво відбито саме в поетичній фонетиці. Доведено, що фонетичні засоби у творах поета перекладено як описовими конструкціями, так і адекватним перекладом. Об’єктом статті є фонетичні явища у поезії Гете, предметом – аналіз фонетичних явищ у поезії Гете. Мета статті полягає у встановленні особливостей художнього перекладу творів Гете через фонетичні явища й процеси звуконаслідування. Під час роботи над статею нами з’ясовано, що у германських і слов`янських мовах головними інтонаційними засобами виступають: наголос у реченні, паузи, мелодія, тембр, висота та сила тону, темп вимови. Звісно, реалізація цих засобів суттєво залежить від індивідуальних особливостей мовця і від конкретної мовленнєвої ситуації. Також, окрім цих фонетичних особливостей та труднощів перекладу існують інші, такі, як аналіз і переклад звуконаслідувальних слів, явища алітерації й асонансу, фоносемантичні засоби, мова героїв, просторіччя тощо., а це, в свою чергу. Щодо фонологічних явищ під час перекладу концептів «Краса» і «Земля» нами доведено, що перекладачі вдало добирали голосні й приголосні літери, які передають сумний, глибоко схвильований стан ліричного героя, й також виражають гармонійну лагідність поезій Гете. У статті з’ясовано особливості художнього перекладу з лексичними особливостями, а також зосереджено увагу на процесах звуконаслідування які узгоджено з адаптацією самого перекладу.

ФОРМУВАННЯ НЕОЛОГІЗМІВ У АНГЛОМОВНОМУ ВІЙСЬКОВОМУ ДИСКУРСІ

2024-01-25T08:53:24+02:00

У цій статті проведено аналіз сучасного англомовного військового дискурсу та описано його ключові лексичні риси. За результатами огляду наукової літератури, військовий дискурс визначається як усний або письмовий комунікативний процес, що використовується для офіційного або неформального спілкування в рамках військового контексту. В поданому дискурсі зазвичай обговорюються військові операції, військові звання, зброя, тактика ведення війни, організація військових підрозділів і т. д. Проаналізовано поняття та особливості англомовного військового дискурсу, цитуючи Джона Шая та Томаса Колієра, що мова може формувати війну. Стаття присвячена основним характеристикам формування неологізмів у англомовному військовому дискурсі. Розглянуто важливості військової лексики як невід’ємної частини культурного та соціального контексту, зазначаючи її вплив на розвиток мови через військові конфлікти в історії. Також надається історичний контекст війн і звертається увага на політологічний підхід до розуміння війни як соціально-політичного явища. Дослідження враховує вплив військових конфліктів на розвиток мови та формування нових мовних одиниць, особливо через зміни в технологіях, стратегіях та військовому обладнанні. Стаття докладно розглядає поняття неологізмів, їх важливість у розвитку мови та способи їх утворення, включаючи термінологічні неологізми, акроніми, абревіатури, кальки та запозичення. Особливий акцент робиться саме на неологізмах, пов’язаних зі спеціальною термінологією в англомовному військовому дискурсі, оскільки вони відображають нові концепції і технології, характерні для військової сфери. Також, стаття висвітлює, як мовна творчість у військовому дискурсі впливає на розвиток мови та специфіку виразності в цій галузі. Тексти, присвячені військовій тематиці, відрізняються особливими лексичними особливостями, серед яких виділяються військові терміни, абревіатури, новостворені слова, що впливає на емоції читачів або слухачів. Подана робота досліджує, як військовий контекст створює нові мовні одиниці, що відображають сучасні військові технології та стратегії, і виокремлює важливість цього процесу в англомовному військовому дискурсі.

ОСОБЛИВОСТІ ІЛЮСТРОВАНИХ НАРАТИВІВ ДЛЯ ДІТЕЙ ІЗ ДОПОВНЕНОЮ РЕАЛЬНІСТЮ

2024-01-25T08:53:38+02:00

Наукове дослідження присвячено критичному огляду особливостям ілюстрованих художніх текстів для дітей із доповненою реальністю. У своєму дослідженні ми послуговувались теоретичними працями науковців дитячої літератури Martin Salisbury, Daniel Hahn. У дослідженні визначено особливості ілюстрованих художніх текстів для дітей із доповненою реальністю, призначених для наймолодшої читацької аудиторії, з опертям на такі поняття: «ілюстровані тексти», «читач-дитина», «тексти з ілюстраціями», «мультимодальне конструювання», «доповнена реальність»; виявлено основні функції, які виконують ілюстрації у таких типах текстів. Мультимодальні аспекти конструювання художніх текстів з доповненою реальністю стали одним із найкращих винаходів в художній дитячій літературі. Такі книжки постають багатовимірним моделюванням мультимодальних текстів, об’ємним зображенням, що може рухатись або відтворювати сюжетні елементи певної казки. На сьогодні доповнена реальність є популярною в усьому світі, та найбільш відома в ігровій та розважальній сферах. Для визначення функцій ілюстрованих англійськомовних художніх текстів для дітей ми послуговуємось роботами Painter, Martin, & Unsworth (2012), А. Цапів (Цапів, 2020). Метою нашого дослідження є систематизація наукового пошуку про особливості ілюстрованих художніх текстів для дітей із доповненою реальністю, зокрема казкових наративів, адресованих дитячій читацькій аудиторії. Матеріалом нашої розвідки послугували тексти англійськомовних казок XXI століття, що уможливить з’ясування специфіки їх текстової та мультимодальної структури. Ілюстрації слугують способом нарації та реалізують вираження вербальної нарації, що сприяє кращому усвідомленню тексту читачем-дитиною. У мультимодальних текстах реалізація персонажних образів відбувається через вербальні й невербальні семіотичні модуси, завдяки чому читач-дитина часто себе відчуває частинкою художнього всесвіту. Саме завдяки наративам, які складають символічні сюжети, за якими і класифікується дійсність, здійснюється її розуміння. Відповідно, нами поставлено завдання проаналізувати та систематизувати особливості вербальної та невербальної побудови ілюстрованих текстів для дітей із доповненою реальністю.

ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЕННЯ ПЕРСОНАЖНОЇ ОПОЗИЦІЇ ГАРРІ ПОТТЕР VS ВОЛДЕМОРТ

2024-01-25T08:53:47+02:00

Стаття присвячена виявленню та характеристиці основних визначальних рис героя та антагоніста у наративі про Гаррі Поттера. Зосереджено увагу на проблемі еволюції головних героїв, їхніх характерів, що обумовлюється гібридизацією жанру даного твору Дж. К. Ролінґ. Охарактеризовано основні подібності та відмінності героя та анти-героя саме в творі про маленького чаклуна. Встановлено, що Гаррі Поттер – мозаїчний образ, що складається з характеристик інших героїв. Він – добрий чарівник, в якому живе часточка злого Волдеморта, що може його поглинути. Доведено, що гібридизованим жанром наративу про Гаррі Поттера Дж. К. Ролінґ розмила чіткі кордони між дитячою та літературою для дорослих. І цей гібридизований жанр вимагає гібридизованих героїв, як позитивних, так і негативних. Гібридність характерів головних персонажів септології про Гаррі Поттера виражається в їх різнобічності: немає абсолютно позитивних та абсолютно негативних героїв – з одного богу, у Гаррі та його друзів є недоліки характеру; з іншого боку, історія життя Волдеморта (особливо, його дитинство) викликає в нас почуття жалю та співчуття. Історія про Гаррі Поттера розказана повністю і досить послідовно, історія ж життя Волдеморта – фрагментарно та не хронологічно, що викликає зацікавлення до неї. Образ Гаррі піднімає інше питання – проблему героїв-племінників або сиріт чи бастардів у літературі, коли знедолена дитина-безбатченко має перемогти ворога, який був непереможний до того. І Гаррі, і Волдеморт – не народились героями (анти-героями), а стали ними протягом життя, вчиняючи певні дії, розвиваючи «світлу» або «темну» сторони свого «Я». Це також зумовлює гібридну читацьку аудиторію – книги про Гаррі Поттера люблять як діти шкільного віку, так і підлітки, а також дорослі.

ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕМОТИВНОЇ ЛЕКСИКИ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ МОВЛЕННІ

2024-01-25T08:53:54+02:00

Глобалізація та інтернаціоналізація суспільних відносин, специфіка культури мовлення та вираження фундаментальних і вторинних емоцій спонукають до всебічного дослідження сучасної німецькомовної комунікації. Одним із її різновидів є публіцистичне мовлення. З цим мовленням етнос стикається щодня і цілодобово. Активатором публіцистичного мовлення є боротьба за розум і почуття людини у всіх сферах її господарської діяльності. Будучи різновидом письмового авторського тексту, публіцистичне мовлення орієнтоване на широкий загал. Його адресант – не лише творча особистість, що виступає від власного імені, а й вільний інтерпретатор, що реалізує своє оцінне ставлення до навколишнього світу загалом і реалій зокрема, поширює свої фонові знання і водночас репрезентує запити соціуму. Він викладає важливі як для міжнародної спільноти, так і для громадян країни, різних верств населення суспільно-політичні події, науково-технічні здобутки й досягнення, нові концепції, ідеї або нову систему цінностей компетентно, стисло, логічно, переконливо, дохідливо, правдиво або неправдиво з урахуванням тих чи тих класових інтересів, увиразнюючи ідіоматичністю, образністю, експресивністю, емоційним забарвленням. При цьому адресант намагається мобілізувати всі можливості, всі ресурси літературної мови, літературної форми для впливу на мовну свідомість адресата. Публіцистичне мовлення в межах формули «адресант – адресат» опосередковується лексичними, синтаксичними, стилістичними засобами, вибір яких зумовлений не стільки публіцистичним жанром, скільки його функціями: спілкування, повідомлення, вплив. У царині публіцистичних жанрів виокремлюють такі різновиди текстів: стаття, замітка, допис, звіт, нарис, інтерв’ю, репортаж, кореспонденція, рецензія, огляд, есе, лист, реклама, сатира тощо. Матеріалом дослідження слугували всі тексти статей, заміток, інтерв’ю, репортажів, реклам німецькомовних часописів “Der Spiegel” і “Stern” за 2015 рік. Зазначено, що функція є фундаментальним науковим поняттям, емотивна лексика – спеціальним лінгвістичним поняттям, публіцистичне мовлення – лінгвостилістичним поняттям. Стверджується, що емотивна лексика не має однозначного тлумачення, її визначення детерміновано предметом вивчення та методологічною базою дослідження. З’ясовано, що емотивна лексика і її функції корелюють із публіцистичним жанром, його тематикою, лінгвістичним і/або стилістичним контекстом. Запропоновано й проілюстровано класифікацію основних функцій емотивної лексики, доведено, що прагматичні функції маніфестовано окремішньо та комбіновано.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДИСПОЗИТИВ В УКРАЇНСЬКОМОВНОМУ МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ ПРОТЯГОМ 2022 РОКУ: ФОРМАЛЬНИЙ ВИМІР

2024-01-25T08:54:10+02:00

Дослідження аналізує прояв європейського диспозитиву в українськомовному медійному дискурсі протягом 2022 року з фокусом на його формальному вимірі. З використанням теоретичних засад Мішеля Фуко, аналіз розкриває взаємодію влади, знань та дискурсу, досліджуючи, як європейські цінності, уявлення та ставлення до проблем в Україні транслюються українськими медіа. У процесі аналізу бази даних з Twitter-платформи моделюється образ Європи як соціально-політичного партнера України. Дослідження включає комплексний підхід, об'єднуючи кількісний та якісний аналіз вибраних твітів, зокрема тих, що належать медійній організації «Україн- ська Правда», яка є дочірнім виданням «Європейської Правди». Задля достовірності результатів у медіа одним із критеріїв було визначено популярність інформації, що забезпечується ретвітами споживачів інформації. Для дослідження відібрано ті твіти, які набрали щонайменше 20 ретвітів. Методи дискурс-аналізу, у поєднанні зі статистичними узагальненнями, демонструють результати вивчення формальних показників представлення інформації в медійному просторі «Європейської Правди» на Twitter та веб-сторінці цього медіа. Українські ЗМІ представляють Європу як засіб європейського впливу на споживачів інформації, проте крізь призму національних інструментів влади України. Теорія Мішеля Фуко пояснює вразливість національного апарату влади та Європи, особливо у контексті військового конфлікту. Стаття включає обговорення того, як знання, дискурс і інституції маніпулюють реконструкцією або створенням того, як реагує європейське суспільство та влада на ситуацію в Україні і як це демонструє їхню позицію в умовах конфлікту. Дані чітко свідчать, що в Європі відсутня єдина думка щодо українсько-російського конфлікту з 1 січня 2022 року по 15 травня 2022 року. Політики з України, Росії та Німеччини виступають лідерами в дискусії у ЗМІ, а активні учасники у вирішенні питань конфлікту, такі як Польща, країни Балтії та Угорщина, виражають поляризовані ідеї щодо підтримки України. Європа виступає посередником у дискусії між основними учасниками конфлікту і сприймається як значущий політико-економічний партнер для України. Перспективним для подальшого дослідження теми «диспозитиву» Європи у національних медіа видається змістовий аспект. Фокус уваги вивчення проблеми, може зосередитися на глибокому вивченні вмісту статей, на які покликаються вибрані твіти, з метою поліпшення розуміння та моделювання «диспозитиву» в контексті українського медійного ландшафту.

ПОДІЄВІСТЬ ЯК ОСНОВНА ВЛАСТИВІСТЬ НАРАТИВУ (НА ОСНОВІ КАЗКИ Р. ДАЛА “BILLY AND THE MINPINS”)

2024-01-25T08:54:18+02:00

Наукову розвідку присвячено обґрунтуванню подієвості як головної ознаки наративу, її умов та критеріїв градації на прикладі казки Р. Дала “Billy and the Minpins”. Відповідно, нами поставлено завдання з’ясувати специфічні риси казкових подій, виявити особливості побудову сюжету казки Р. Дала “Billy and the Minpins” та місце подій у ньому, визначити відповідність основних подій казки Р. Дала “Billy and the Minpins” умовам та критерія градації подієвості. У статті здійснено критичний огляд поглядів на основні властивості наративу. Подією вважаємо зміну стану, яка не є частиною буденної рутини. Події можуть бути активними та статичними. Ті жанри наративів, у яких переважають активні події, є більш динамічними. До цього типу наративів відносимо і казки. У казках зображуються незвичні та фантастичні події, однак імплікується, що вони можуть статися і з читачем-дитиною. Проблеми, зображені у казках, є відображенням реальних дитячих проблем, тому читачам легше уявити себе на місці персонажів та співпереживати їм. Сюжет казок здебільшого складається з приземленого і буденного початку (Біллі нудьгує та спостерігає у вікно за забороненим лісом), фантастичних подій в основній частині (втеча від Гранчера, знайомство з Мінпінами, перемога над Гранчером та нічні польоти на Лебеді) та заспокійливого повернення до реальності (Біллі повертається додому та дорослішає). Для того щоб вважатися подією, зміна стану має бути реальною (дійсною для персонажів вигаданого світу) та результативною (закінчуватися в межах наративного тексту). Окрім цього, В. Шмід нараховує п’ять критеріїв оцінки подієвості: relevance, unpredictability, persistence, irreversibility, non-iterativity. Найважливішими з них є релевантність та непередбачуваність, в той час як стійкість, незворотність і неповторюваність можуть бути нерівномірно присутніми у різних подіях. Непередбачуваність є специфічною для казок Р. Дала, адже у них автор поєднує традиційні казкові ходи та елементи з неочікуваними.