Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Германістика та міжкультурна комунікація»

ТЕМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРСОНАЖІВ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКИХ ХУДОЖНІХ ТЕКСТІВ ДЛЯ ДІТЕЙ

Марія Андріївна Андрєєва — 2025-02-24

Наукову розвідку присвячено тематичним особливостям персонажів постмодерністських художніх текстів для дітей. Відповідно, нами поставлено завдання виявити та описати інноваційні персонажні образи постмодерністських художніх текстів для дітей (персонажі з особливими потребами та персонажі, що досягли успіху), а також розкрити реалізацію традиційного для британської лінгвокультури образу знедоленої дитини у постмодерністських художніх текстах для дітей. В епоху постмодернізму відбувається впровадження в дитячу літературу таких важливих соціальних питань як становлення особистості, мотивація, інклюзія, рівність, сімейні стосунки, а також порятунок навколишнього середовища тощо. Ці теми реалізуються у художніх текстах, зокрема, через їхні персонажні образи. До найважливіших тем, які знайшли своє відображення у постмодерністських художніх текстах для дітей є різноманіття (diversity) та інклюзія (inclusion). Вони реалізуються у постмодерністських казках та інших наративах через зображення персонажів різних гендерів, рас, національностей, релігій, соціальних прошарків та персонажів з особливими потребами. Завдяки художнім текстам, в центрі яких знаходиться персонаж з особливими потребами, читач-дитина вчиться розпізнавати негативні стереотипи щодо людей з особливими потребами, а також розвиває у собі толерантність, обізнаність та чутливість до різноманітності. Ще одним характерним персонажем постмодерністських художніх текстів для дітей, є самореалізований персонаж, який досягає успіху у певній діяльності внаслідок наполегливої праці та докладених зусиль. Такі історії успіху можуть бути реалізовані через анімалістичних персонажів, що є неконвенційним. Вони надихають читача-дитину рухатися до своєї мети. Проведений аналіз також уможливив з’ясувати, що головним героєм постмодерністських художніх текстів для дітей (зокрема, авторства Р. Дала) може виступати знедолений персонаж-дитина, що є характерним для британської лінгвокультури. Прототипами таких персонажів вважаємо стрижневих персонажів-дітей художніх текстів Ч. Дікенса. Завдяки таким персонажам у постмодерністських художніх текстах для дітей розглядаються важливі питання: соціальна нерівність, матеріальне неблагополуччя та неповна сім’я.

ПОЛІФУНКЦІЙНІСТЬ WAR-RELATED COLLOCATIONS У МОВІ ВІЙНИ

Юлія Ігорівна Дем’янчук — 2025-02-24

Дослідження присвячене випрацюванню функцій war-related collocations (політично-оцінних прагматизмів) в офіційно-діловому, публіцистичному та художньому дискурсі, що ретранслюють уявлення про внутрішній потенціал мови війни. Лінгвістичні одиниці викликають зацікавлення у різних аспектах – і з боку пізнання воєнних, антитерористичних, миротворчих дій й збройної боротьби в цілому, і в плані увиразнення притаманних певному класу слів лексико-семантичних ознак в процесі інформаційного обміну між органами державної влади, військовим командуванням, військовими адміністраціями, органами місцевого самоврядування та міжнародними партнерами й організаціями, що забезпечують координацію дій, своєчасне реагування на загрози та стратегічне планування. Аналіз лінгвістичних параметрів тексту уможливлює структурувати новосформовані смисли, заразом актуалізує семіосферу, що дає ключ до означення воєнного і політичного явища, яким є російсько-українська війна. Новизна дослідження полягає у встановленні поняття war-related collocations та їхнього функціонального потенціалу у мові війни. У межах стилістичного аналізу предметом дослідження слугують – мовні засоби теорії оперативного мистецтва (операцій і бойових дій), теорії тактики (підготовка й ведення бою) й теорії стратегій (управління військами). Для виявлення й систематизації war-related collocations використано загальнонаукові методи спостереження й опису мовних явищ, стилістичного аналізу із застосуванням прийомів внутрішньої інтерпретації. На наше переконання, вербалізація елементів воєнно-політичної системи ґрунтується на військовій риториці, що формується внаслідок тривалої, постійно відтворюваної взаємодії між мовою та воєнною реальністю у висвітленні бойового досвіду Збройних Сил України й набутого досвіду “виживання” цивільних під час масових ракетних обстрілів. Перспективи подальшого студіювання убачаємо в ґрунтовному дослідженні war-related collocations крізь призму лінгвістики війни – виявленні математично-статистичних закономірностей виокремлення колокацій на основі парадигмальної трансформації. Аналіз таких мовних фактів має різноплавні інтенції у методологічному аспекті: увиразнить комунікативно-когнітивну природу мовних одиниць; розкриє лінгвальну природу засобів лінгвополітичної номінації.

МУЛЬТИМОДАЛЬНЕ КОНСТРУЮВАННЯ ГРАФІЧНИХ НАРАТИВІВ В АВСТРАЛІЙСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ (НА МАТЕРІАЛІ ГРАФІЧНОГО РОМАНУ ПЕТА ҐРАНТА “BLUE”)

Олена Вікторівна Ставенко — 2025-02-24

Наукову розвідку присвячено висвітленню особливостей творення австралійських графічних наративів, орієнтованих на дитячу і юнацьку читацьку аудиторію, що продемонстровано на матеріалі графічного роману Пета Ґранта “Blue”. Дослідження здійснено у контексті сучасної мультимодальної наратології з опертям на теорію графічного наративу як особливого гібридного типу наративу з візуальним і вербальним планами вираження, у яких історія та її темпоральність розгортається через простір, представлений в окремих панелях, що набувають свого значення лише у секвентивному поєднанні з іншими панелями й епізодами. Графічні наративи, створені в межах австралійської лінгвокультури, вирізняються втіленими візуально-вербально в елементах наративного конструювання смислами. Мета статті полягає в виявленні та характеристиці основних мультимодальних прийомів і засобів конструювання історії австралійських графічних наративів. Відповідно до цього, завданнями є продемонструвати особливості конструювання нарації, творення точки зору фокалізатора, постаті наратора, образів персонажів, а також художнього простору на прикладі графічного наративу Пета Ґранта “Blue”. У статті представлено результати мультимодального наратологічного аналізу конструювання графічних наративів, що характеризується секвентивним поєднанням наративних епізодів та панелей, які мають візуальний і вербальний модуси вираження, у єдиний наратив за допомогою особливої візуальної мови, наративних, часто кінематографічних, мультимодальних прийомів і засобів його творення. Виявлено, візуальні та візуально-вербальні засоби творення точки зору фокалізатора, мультимодальні засоби репрезентації наратора, його мовлення, думок і коментарів, особливості інтродукції різних образів персонажів, а також художнього простору, у якому втілюються глибокі імпліцитні смисли. Конструювання австралійських графічних наративів для дітей і юнацтва уможливлює розуміння читачами складних й амбівалентних тем і значень, представлених мультимодально. Творення художнього простору відбиває етнокультурні особливості австралійської мовної спільноти.

НАРАТИВИ ВІЙНИ: ІМЕРСИВНІ ТЕХНІКИ У ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ ТА КІНОТЕКСТАХ

Лариса Іванівна Бєлєхова — 2025-02-24

Наукову розвідку присвячено дослідженню наративів війни, реалізованих у кінотекстах різних жанрів. Матеріалом дослідження слугували наративи, створені у період з 2020 по 2022 рр. як рефлексія на тривалу війну росії проти України. Унікальність таких наративів полягає в тому, що їх автор, читач/глядач і події, які розгортаються, існують у єдиному часовому просторі. Історії людей, що знаходяться у країні, в якій триває війна, є історіями реального життя в окупації, на територіях, де тривають воєнні дії, а люди живуть у стані війни кожен день. Особлива імерсивність створюється завдяки тому, що читачі/глядачі таких наративів мають однаковий досвід життя у країні, яка веде визвольну боротьбу проти загарбника. Наративи війни постають історіями про життя під час війни, життя в окупації, життя під обстрілами і загрозою життю, яке рухається паралельно із життям повсякденним, сімейними переживаннями і справжніми почуттями. Унікальність наративних технік створюється завдяки когнітивно-наративним операціям, які забезпечують нерозривність історії, фокалізації, нарації, реального досвіду автора і глядача та часового континууму, що огортає художній і реальний світи. У такий спосіб створюється часово-просторовий імерсивний бленд реального і фікційного, об’єктивного і чуттєвого, переосмисленого і пережитого. У роботі запропоновано власну типологію наративів війни: наративні хроніки війни, художні кінонаративи війни та імерсивні наративи війни. Однією з унікальних властивостей таких наративів є паралельне розгортання історії війни, що відбивається в країні, та історії звичайних людей, які живуть в окупації, під обстрілами, в небезпеці, проте намагаються зберегти гідність, моральні цінності і значущість справжніх почуттів. Наративи війни, створені виключно свідками військових подій в Україні, мають у своєму підґрунті реальні або переосмислені історії життя та зберігають правдивість та об’єктивність відображення російсько-української війни.

РОЗВИТОК МУЛЬТИМОДАЛЬНОЇ ГРАМОТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Алла Вікторівна Воробйова — 2025-02-24

Покращення якості освіти та посилення мотивації здобувачів ЗВО вимагає переходу від мономодального (монокодового) режиму передавання знань до створення навчально-дидактичної бази у мультимодальному (мультикодовому) форматі. Сучасна полікодовість освіти супроводжується перманентним розвитком мультимедійних технологій, що призводить до нового розуміння того, що означає бути грамотним. Виникає потреба вивчати основи мультимодальної грамотності – вміння розуміти та продукувати мову засобами різних модусів вираження. Статтю присвячено актуальній проблемі пошуку шляхів інтенсифікації навчання мультимодальної грамотності на заняттях з іноземної мови у ЗВО. Проведено наукову розвідку останніх досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців. У статті виокремлено специфічні якості креолізованого тексту (матеріальність, стислість, семіотичність), робота над вдосконаленням яких забезпечує високу ефективність сприйняття й продукування полікодового матеріалу. Матеріальність реалізується через двовимірне функціонування інтерактивних знаків (синтагматично та парадигматично), а також через трансформацію та інтеграцію знаків у різні модуси вираження. Стислість мультимодального тексту сприяє одночасно його скороченню і збільшенню в об’ємі. Семіотичність проявляється через якісне сприйняття й використання паралінгвальних та екстралінгвальних елементів дискурсу як окремо, так і в їхній взаємодії. У статті розглянуто переваги мультимодальних режимів для формування соціокультурної компетентності студентів. Результати дослідження демонструють, що у більшості випадків зміст мультимодального матеріалу ефективно підтримується через культурні та соціальні приклади мовної інтеракції. Дослідження пропонує детальний розгляд змістового та структурного аспектів методики розвитку мультимодальної грамотності студентів на заняттях з іноземної мови у ЗВО. Визначено, що вибір методу роботи з мультимодальним текстом залежить від його змісту. Теоретичний матеріал (науковий стиль) у мультикодовому форматі сприяє якісному розумінню й запам’ятовуванню. Зміст у художньому стилі, попередньо поданий мономодально, стає дієвим інструментом для створення власного мультимодального продукту. Універсальний контент розмовно-побутового або публіцистичного стилю дозволяє розвивати мультимодальну грамотність на всіх етапах: сприйняття, аналізу, часткового моделювання та повного продукування полікодового матеріалу. Аналіз змісту слугує основою для визначення методично доцільного формату роботи на занятті з іноземної мови. Доведено, що якісний розвиток мультимодальної грамотності включає формування умінь правильно сприймати та продукувати семіотичі (лінгвальні, паралінгвальні) і сенсорно-перцептивні знаки, інтегрувати їх у різні матеріали, лаконічно передавати через полікодові засоби вираження. Створення методичного інструментарію для розвитку такої грамотності має спиратись на контент та структурну організацію мультимодального матеріалу.