Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Германістика та міжкультурна комунікація»

ЛІРИЧНИЙ НАРАТИВ: МІЖ ПОЕТИКОЮ ПОЧУТТІВ І ДОСВІДОМ ВІЙНИ В ПОЕЗІЇ ЕМІ ЛОВЕЛ

Лариса Іванівна Бєлєхова — 2025-06-30

Наукову розвідку присвячено дослідженню конструювання ліричного наративу, що реалізується у поетичному тексті. Для ліричного наративу властиві характеристики поетичного тексту, зокрема образність, емоційність, особлива ритміко-синтаксична побудова, а також стрижневі риси наративу в цілому: історія про події, що оповідається наратором крізь призму фокалізатора. У ліричних наративах зазвичай спостерігається злиття наратора й фокалізатора. На відміну від прозових художніх текстів, яким притаманне розмежування на головних і другорядних персонажів, у ліричному наративі ці фігури формують ліричний образ. У статті стверджується, що в ліричному наративі розгортаються дві історії: експліцитна історія почуттів, та імпліцитна історія з життя ліричного героя/героїні, що стає підґрунтям наративу почуттів й емоцій. Наративом почуттів може стати їхня трансформація у часовому просторі, що пов’язана з переосмисленням, емоційним розвитком або їх еволюцією.Такі почуття викликані історією з життя ліричної героїні: пережитий досвід війни, нерозділене кохання, згасання почуттів. Ліричні наративи вирізняються своєю образністю, яка відіграє ключову роль у їхньому створенні, оскільки завдяки їй у наративі розкриваються внутрішні переживання, біль і турботи ліричної героїні.Матеріалом дослідження слугували ліричні наративи американської поетеси, лауреатки Пулітцерівської премії Емі Ловелл, чию поезію прийнято вважати живописом у словах та кінематографічною зміною кадрів. Для аналізування специфіки конструювання ліричного наративу здійснюється реконструкція двох історій, що дозволяє побудувати причинно-наслідкові зв’язки історії та простежити взаємодію наративу емоцій та наративу життя. Наративи почуттів та емоцій відображають ту саму плинність і динамічність, що історії ліричної героїні, покладені в їхню основу.У ліричних наративах Емі Ловелл за допомогою вербального тексту створюються візуальні емоційні образи війни й крові поруч з образами миру й віри. Емоційне зростання ліричної героїні зображується на фоні величної краси природи, де захоплення квітами переплітається з роздумами про смерть. Словесні образи у ліричних наративах Емі Ловелл відображають складність та багатогранність життя. Вони розкривають внутрішній світ ліричної героїні, самоусвідомлення її внутрішнього стану, душевних переживань, болю через нероздільне кохання, і, врешті-решт, відчуття емоційної тиші. Таким чином, художні образи у ліричних наративах експлікують історії кохання, пережиту травму, внутрішні трансформації.

НАРАТИВ ВІЙНИ: ВИЗНАЧЕННЯ І СТРУКТУРА (КОНТЕКСТ СУЧАСНИХ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ)

Оксана Ярославівна Дойчик — 2025-06-30

Сучасні збройні конфлікти характерні своєю «гібридною» природою, що проявляється у застосуванні як конвенційних, так і неконвенційних методів ведення війни, частиною яких часто є засоби впливу на ворога. Реалізація цього впливу у соціальних мережах та медіа спрямована на вплив у когнітивному, або соціо-когнітивному вимірі цільових аудиторій, що в свою чергу призводить до зміни сприйняття, ставлення та бачення конфлікту.Одним із інструментів такого впливу виступає «наратив» – поняття, що в умовах гібридної війни набуває нового змісту, виходячи за межі суто оповідного дискурсу. Метою дослідження є концептуалізація терміна «наратив війни», а також розробка його попередньої рівневої моделі. Для досягнення цієї мети розглянуто різноманітні підходи до тлумачення наративу в гуманітарних науках, зокрема у наратології та філософії. Окрему увагу присвячено ролі наративів у системі стратегічних комунікацій та поняттю «стратегічний наратив», який набув найбільшого поширення саме в контексті воєнної комунікації.У процесі аналізу було виявлено, що поняття «наративу війни» має інтегрувати в собі підходи до тлумачення терміну з різних наук, водночас розширюючи його сферу використання. Зважаючи на це, пропонуємо таке визначення терміну «наратив війни»: особливе мультимодальне повідомлення про війну, створене з метою впливу на цільову аудиторію. Виокремлюємо його три рівні: макрорівень (рівень повідомлення), мезорівень (рівень реалізації), та мікрорівень (рівень найменших компонентних структур).Запропоноване визначення та концептуальна модель можуть слугувати основою для низки міждисциплінарних досліджень у гуманітарних науках, зокрема лінгвістиці. Майбутні розвідки «наративу війни» можуть бути зосереджені на подальшій концептуалізації та операціоналізації поняття на різних його рівнях, типологізації наративів війни сучасних збройних конфліктів, зокрема російсько-української війни, та використанні методів дискурс-аналізу, корпусних технологій та підходів прагматики та когнітивної прагматики з метою аналізу наративів війни та їх особливостей.

СТИЛІСТИЧНІ ПРИЙОМИ ОПИСУ ЕМОЦІЇ БОЛЮ (PAIN) В ГОТИЧНИХ РОМАНАХ

Олександра Олексіївна Приходченко — 2025-06-30

Емоції є одним із найбільш яскраво виражених елементів психічного та соціального життя людини, а також найважливішим людським фактором у культурі та соціумі. Емоційний концепт є, по суті, різновидом культурного концепту з додатковими емотивними, ціннісними та оцінними характеристиками. Емоційна концептосфера готичних романів складається з сукупності концептів (тобто ментальних одиниць знання), притаманних певній культурі чи мовному простору. Вона формує своєрідну «ментальну карту» світу для носіїв мови. Ці концепти можна поділити на гіперконцепти та гіпоконцепти. Кожен з гіпоконцептів має свої власні мікроконцептосфери. Емоційна концептосфера БІЛЬ (PAIN), де гіперконцептом є концепт PAIN налічує вісім гіпоконцептів. Життя людини супроводжується великою кількістю як позитивних, так і негативних емоцій. Однією з негативних емоцій, яка відіграє важливу роль в існуванні, є біль. Зважаючи на ситуацію, в якій опиняється людина, біль може бути фізичним або емоційним. За допомогою використання персоніфікації, істота-біль в готичних романах зображена як така, що вміє думати, має необхідні кінцівки (зокрема руки) для того, щоб виконувати свої дії та, завдяки порівнянням із скальпелем, видається достатньо точною, щоб наносити удари саме в те місце, де буде найгірше. Істота-біль може погіршувати життя інших створінь, заважаючи їх думати, виконувати необхідні дії. Найпродуктивнішим способом опису болю виявилось використання епітетів, оскільки саме вони демонструють не лише різні характеристики власне болю, а й вказують на ставлення оточуючих до нього, описують його властивості та особливості. Основними стилістичними прийомами, що характеризують біль в готичних романах є: метафора, порівняння, епітет, персоніфікація, антитеза, анафора, анадіплозіс. За допомогою різноманітних стилістичних прийомів досягається опис болю як такого, що легко співвідноситься з різними природними явищами, здебільшого – нестабільними та неконтрольованими, такими як лавина (‘avalanche’), блискавка (‘lightning’), демонструючи несподіваний та нестатичний характер болю, його невідворотність та руйнівний характер.

ПРОГНОСТИЧНІ НОВИННІ ТЕКСТИ: ЛІНГВО-РИТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Наталія Михайлівна Талавіра — 2025-06-30

Типові новинні тексти повідомляють про події, які відбулися у минулому або розвиваються у теперішньому. Метою пропонованої статті є встановлення лінгво-риторичних особливостей прогностичних новинних текстів, що повідомляють про майбутні події, потенційний розвиток котрих ґрунтується на припущеннях автора, логічних висновках, думці експертів задля переконання цільової аудиторії у правдивості поданих журналістом передбачень. Персуазивний статус прогностичних новинних текстів дозволяє аналізувати їх за допомогою лінгво-риторичного підходу, що ураховує використання морфосинтаксичних конструкцій як поєднання форми і значення, котре закріплене у довготривалій пам’яті людини, для вербалізації ідей у різних блоках повідомлення з метою словесного впливу на адресатів. Матеріалом дослідження слугують новинні тексті, дібрані шляхом суцільної вибірки з англомовного сайту www.bbc.com. Заголовок прогностичного новинного тексту містить агентивні конструкції в ініціальній позиції для позначення учасників імовірної події чи об’єктів дії та предикативні побудови у медіальній позиції, що ідентифікують майбутню ситуацію. Три текстові моделі аранжування інтродуктивного абзацу та основної частини прогностичного новинного тексту підсилюють вплив на читача.Профетична модель підкреслює ступінь потенційності майбутньої події: високий завдяки предикативній конструкції у теперішньому тривалому часі, котра відображає діяльність, що вже завершується, середній, коли морфосинтаксичні побудови позначають запланованість чи імовірність ситуації, низький, якщо предикативна структура у майбутньому неозначеному часі маркує лише часову віднесеність дії. Авторизаційна текстова модель втілена конструкціями, які представляють висловлення експертів у відповідній галузі у заголовку, інтродуктивному абзаці чи основній частині прогностичного новинного тексту. Каузативна текстова модель застосовується в аналізованих текстах новин для підвищення впливу на адресатів, надаючи одну чи дві причини для висловлених журналістом здогадок, гіпотез і припущень.

МУЛЬТИМОДАЛЬНЕ КОНСТРУЮВАННЯ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ СМИСЛІВ В АВСТРАЛІЙСЬКИХ ХУДОЖНІХ НАРАТИВАХ ДЛЯ ДІТЕЙ

Алла Олексіївна Цапів — 2025-06-30

Наукову розвідку присвячено висвітленню механізмів мультимодального творення етнокультурних смислів в австралійських художніх наративах для дітей. Австралійська література для дітей, що пройшла складний шлях від ігнорування культури корінного населення до її активного утвердження в художніх текстах, постає як важливий інструмент оновлення інтересу до австралійської етнокультури, осмислення її ключових значень і засвоєння їх дитячою аудиторією. Дослідження здійснено в межах сучасної мультимодальної наратології та лінгвокультурології. Наратив витлумачено як лінгвокогнітивний мультимодальний конструкт, що формується через взаємодію вербальних і невербальних модусів – тексту, ілюстрацій, кольорової палітри, шрифтів і композиції сторінки, які спільно творять єдину історію. Художній наратив для дітей інтерпретується як багатокомпонентний семіотичний простір, у якому вибудовуються етнокультурні значення. Матеріалом аналізу стали ілюстровані австралійські художні тексти для дітей XIX–XXI століть, створені авторами, народженими в Австралії або тими, хто переїхав до неї в ранньому дитинстві. Мета статті – виявити та охарактеризувати основні мультимодальні засоби й способи формування етнокультурних смислів в австралійських наративах для дітей. У статті подано результати мультимодального наратологічного аналізу, що засвідчує тісну взаємодію вербального й візуального модусів з метою передавання культурних кодів, цінностей, світоглядних уявлень і самобутньої ідентичності австралійського автохтонного населення. Виявлено, що в наративах художньо втілюються ключові імплікативні смисли, пов’язані з міфологемою Райдужного Змія та етнореаліями Бумеранг і Буш. Ці смисли розгортаються в сюжетно-композиційній структурі тексту, семантиці та просторовій організації наративних епізодів, спіралеподібному моделюванні художнього часу та циклічному оформленні простору бушу, а також у створенні етноспецифічних образів персонажів. Мультимодальне оформлення наративів робить закладені в них етнокультурні смисли зрозумілими та доступними для дитячої читацької аудиторії.

ВІД БАГАТОМОВНОСТІ ДО ОДНОМОВНОЇ ПОЛІТИКИ: ДИСКУРС ВЛАДИ В США

Ірина Семенівна Шевченко — 2025-06-30

Ця стаття критично досліджує взаємозв'язок між мовою, владою та привілеями в рамках багатомовного американського суспільства, наголошуючи на суттєвих змінах ідеології після указу президента Доналда Трампа 2025 року про визнання англійської офіційною мовою Сполучених Штатів. Цей безпрецедентний крок, який закінчує століття неформальної багатомовності, викликає сумніви щодо задоволення гарантій свободи слова за Першою поправкою до Конституції США і відповідності основоположним принципам американської демократії, таким як свобода преси і мовні права людини.Дослідження ґрунтується на макросоціолінгвістичній теорії та зосереджено на мовній ідеології як механізмі стратифікації суспільства. У ньому розглядаюється, як домінуючі мовні групи отримують політичні та економічні переваги через обмежений мовний вибір меншин – особливо латиноамериканського, корінного та іммігрантського населення. Спираючись на теоретичний доробок соціолінгвістики та політичної лінгвістики, стаття уточнює визначення національної меншини не лише як демографічної групи, а й як політичного утворення, що відстоює колективні права на культурне та мовне визнання. Простежуючи історію мовної політики США від ранніх нативістських рухів до нещодавнього посилення руху за офіційну англійську мову, стаття висвітлює, як мовний утиск використовувався для маргіналізації німців, корінних американців та іспаномовного населення. Виконавчий указ Трампа № 14224 від 2025 року аналізується як консолідація одномовної ксенофобної ідеології – складника антиміграційної політики, прихованої закликами до єдності, ефективності та культурної згуртованості. Стаття також порівнює міжнародні норми в галузі прав людини, зокрема ті, що сформульовані в Генеральній декларації прав людини й різних пактах ООН, та американську конституцію і законодавчу базу. У той час як мовні права людини визнаються на міжнародному рівні, їх реалізація в США залишається непослідовною і часто суперечливою. Зрештою, це дослідження підкреслює, що мовна політика в Сполучених Штатах відображає глибші анти-міграційні течії. Воно показує, як мова стає інструментом управління та контролю, формуючи доступ до прав, громадянства та ідентичності в суспільстві, яке дедалі більше поляризується через культурне та мовне розмаїття.

СТИЛІСТИЧНІ ВИКЛИКИ ПЕРЕКЛАДУ РОМАНУ «СЯЙВО» СТІВЕНА КІНГА

Марина Дмитрівна Альошина — 2025-06-30

Стаття присвячена аналізу труднощів відтворення роману Сяйво Стівена Кінга українською мовою. У дослідженні розглядається індивідуальний стиль письменника, а саме його здатність створювати атмосферу жаху та напруги за допомогою розмовної мови, сленгу, фрагментованого синтаксису, неповних речень та специфічних стилістичних засобів. У статті проаналізовано труднощі збереження цих особливостей при перекладі мовою та ефективність використаних стратегій і прийомів. Розгляд стилю у перекладі ґрунтується на розмежуванні первинних (експліцитних) та вторинних (імпліцитних) значень, що зумовлюють змістовну та емоційну складову тексту. Особливу увагу приділено питанням культурної адаптації, зокрема передачі діалектних, ідіоматичних та метафоричних виразів. Використано порівняльний аналіз англомовного оригіналу та українського перекладу, що дозволило виокремити основні перекладацькі стратегії: доместикацію, компенсацію, калькування та адаптацію. Виявлено, що баланс між збереженням стилю автора і доступністю тексту для цільової аудиторії досягається шляхом помірного використання формальних еквівалентів та введення культурно релевантних аналогів. Аналіз оригіналу та перекладу показав, що перекладач часом вдається до інтенсифікації або нейтралізації тональності оригіналу, зокрема при відтворенні вульгаризмів, експресивної лексики та мовлення персонажів. У статті розглянуто проблему збереження емоційного впливу тексту на читача: Кінг створює ефект психологічного напруження через лексичні повтори, скорочення та нестандартний порядок слів, що часто складно передати іншою мовою без втрати стилістичної цілісності.Застосування функціоналістського підходу дозволяє визначити, що переклад роману не може бути буквальним, оскільки ефективність передачі страху та тривоги залежить не лише від змісту, а й від структури речень та ритму тексту. Таким чином, дослідження підкреслює важливість міждисциплінарного підходу, що поєднує когнітивну стилістику, перекладознавчий аналіз та лінгвокультурологічні студії.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ УСНОГО ПЕРЕКЛАДУ

Оксана Миколаївна Бєлих — 2025-06-30

Усний переклад – це спеціалізований вид перекладу, який полегшує комунікацію між людьми, що розмовляють різними мовами, належать до різних культур, сповідують різні релігії та мають різні точки зору на предмет перекладу. Це один із найскладніших видів перекладацької роботи, оскільки вимагає не лише знання кількох мов, а й уміння швидко аналізувати інформацію, протистояти стресу та демонструвати високий рівень когнітивної гнучкості. Відтак, ефективна підготовка усного перекладача зосереджена на розвитку когнітивних, лінгвістичних і комунікативних навичок.Проведений аналіз свідчить, що розумові зусилля, пов'язані з синхронним перекладом, можуть бути надзвичайно високими, оскільки перекладачеві доводиться орієнтуватися в ландшафті конкуруючих вимог. Підвищене когнітивне навантаження може проявлятися по-різному, зокрема у вигляді втоми, розумового перенапруження та більшої ймовірності помилок і пропусків. Коли усні перекладачі працюють на межі своїх когнітивних можливостей, їхня продуктивність може знижуватися, що підкреслює необхідність ефективного управління розумовими ресурсами та стійкості під час виконання усних завдань для підтримання високих стандартів точності та ясності перекладу.Таким чином, високий попит на компетентних усних перекладачів, які можуть ефективно працювати в режимі реального часу – це те, що вимагає сучасний глобалізований світ. Нам вдалося переконатися, що підготовка усного перекладача включає кілька етапів та різні методи, вправи і техніки, спрямованих на покращення обсягу робочої пам'яті, до яких належить тіньове повторення, робота з автентичним матеріалом, метод ретрансляції, переклад з аркуша, заповнення прогалин, симуляції та рольові ігри. Важливими є також навички швидкого розуміння та лексичного пошуку, вмілого розподілу уваги. Все це в комплексі допомагає забезпечити якісний переклад у будь-якій ситуації та сприяє розвитку когнітивних, лінгвістичних та комунікативних навичок майбутніх фахівців.Перспективним вважаємо дослідження ефективності використання нейромереж для усного перекладу та їх вплив на професію перекладача.

ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОГОВОРУ КОМПЛЕКСНОГО СТРАХУВАННЯ ПОДОРОЖУВАЛЬНИКІВ: ДОПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АНАЛІЗ

Оксана Степанівна Олійник — 2025-06-30

Статтю присвячено з’ясуванню й опису лексичних особливостей договорів комплексного страхування подорожувальників (ДКСП) як компоненту доперекладацького аналізу в мовній парі «українська – англійська». Обов’язковість страхування для міжнародних подорожей, зокрема до країн Шенгенської зони, а також необхідність перекладу договорів страхування для подорожувальників поза межами України зумовлюють важливість точності й зрозумілості змісту таких документів. Згідно з положеннями Цивільного кодексу України й Закону України «Про страхування» ДКСП і додатки до них є юридичними документами, у текстах яких будь-які терміноодиниці набувають юридичного значення у випадку суперечок щодо страхового випадку між страховиком і страхувальником. Матеріалом слугує термінолексика й дефініції термінів у текстах ДКСП та додатків до них, розміщених на офіційних сайтах страхових компаній «Оранта», «Перша» та «Універсальна». У статті визначено типологію термінів і юридичних дефініцій, які функціонують у текстах ДКСП та їхніх додатків. Шляхом структурного, семантичного та прагматичного аналізу термінолексики визначено, що 94,8% терміносистеми ДКСП становлять вузькогалузеві терміни а саме медичні, туристичні, страхові, юридичні, технічні та фінансово-економічні терміноодиниці. Домінування медичних і туристичних термінів пояснюється об’єктом страхового покриття.Особливу увагу приділено юридичним дефініціям як засобу семантизації вузькогалузевих терміноодиниць. Виявлено п’ять типів дефініцій відповідно до класифікації Ф. Беніона (Bennion): обмежувальні (31%), роз’яснювальні (26%), розширювальні (16%), вичерпні (16%) і маркувальні (11%). Найбільш рекурентними в текстах договорів страхування виявились обмежувальні й роз’яснювальні дефініції (57%), прагматична настанова яких полягає у звуженні смислових меж терміна й забезпеченні його однозначного тлумачення з метою уникнення юридичної неоднозначності для забезпечення ефективного врегулювання страхових випадків. Референційних дефініцій не зафіксовано, ймовірно, через потребу в самодостатньому юридичному тлумаченні положень договору. Результати дослідження підтверджують провідну роль спеціалізованої термінології і чітко структурованих дефініцій у ДКСП, яка сприяє однозначному тлумаченню змісту таких договорів. На етапі доперекладацького аналізу ДКСП важливо виокремити інвентар спеціалізованих (вузькогалузевих) термінів, звернути увагу на дефініції, які обмежують або роз’яснюють значення термінів і перевірити наявність усталеного еквівалента в міжнародній страховій або юридичній практиці з метою подальшого якісного перекладу. Перспективи досліджень вбачаються у вивченні граматичних особливостей текстів ДКСП в контексті перекладу.

ТЕРМІНОЛОГІЯ ПРОЄКТНО-КОМАНДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ SCRUM В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОЇ ДІЛОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ: СЕМАНТИКО-ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АСПЕКТ

Ольга Каролівна Янишин — 2025-06-30

Проведене дослідження обґрунтовує зв’язок між якістю перекладу термінології Scrum, досягненням Цілей сталого розвитку ООН та ефективною міжнародною діловою комунікацією, тим самим підкреслюючи ширшу соціальну, культурну та економічну актуальність перекладацьких студій у контексті інтеграції України у світові практики. У сучасному мінливому середовищі, де успіх залежить від ефективної ділової комунікації, а сталий розвиток є світовим пріоритетом, виняткового значення набувають міжнародно визнані гнучкі методології управління проєктами, зокрема фреймворк Scrum. Якісний переклад його термінології особливо важливий для забезпечення ефективної міжнародної бізнес-комунікації та інтеграції українських фахівців у світові практики сталого проєктно-командного менеджменту. На основі комплексного аналізу термінології управління проєктними командами Scrum, проведеного на матеріалі паралельного корпусу книги Дж. Сазерленда “Scrum: The Art of Doing Twice the Work in Half the Time” та її українського перекладу, встановлені семантико-перекладацькі особливості Scrum-термінології. Наукова новизна дослідження полягає у системному семантико-перекладацькому аналізі вибірки Scrum-термінології обсягом 200 одиниць, які було класифіковано за тематичними групами та за структурними особливостями. Встановлено частоту використання основних способів перекладу (калькування, транскодування, адаптивне транскодування, описовий переклад та використання наявного еквівалента) у відтворенні англомовної термінології Scrum українською мовою. Виявлено кореляцію між структурою термінів та вибором способу перекладу. Зокрема, транскодування та калькування переважають у перекладі складних термінів. Натомість переклад абревіатур потребує комплексного прагматичного підходу, що полягає у збереженні їх оригінального вигляду та надання контекстуального пояснення під час першого вживання. Така практика виникла як відповідь на те, що здійснені раніше спроби створення українських абревіатур не набули широкого вжитку серед користувачів. Щоб підвищити якість перекладу Scrum-контенту, розроблено низку рекомендацій у контексті міжнародної ділової комунікації та сприяння сталому розвитку, які стануть у пригоді перекладачам-практикам, фахівцям з локалізації, а також компаніям і організаціям, котрі працюють з міжнародними Scrum-командами. Подальшого дослідження потребує прикладний лінгводидактичний аспект використання термінології та практик фреймворку Scrum на заняттях з ділової англійської мови та перекладу.