Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Германістика та міжкультурна комунікація»

МОВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ТА КОГНІТИВНІ ОЗНАКИ КОНЦЕПТУ IMAGINATION

Яна Володимирівна Остапчук — Tue, 10 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена аналізу вербальної репрезентації концепту IMAGINATION і виявленні його когнітивних ознак. Аналіз словникових дефініцій субстантиву imagination в англомовних лексикографічних джерелах дав змогу виділити основні мотивуючі ознаки, що відображають сам механізм формування та подальшого розвитку концепту. Сконструйовано номінативне поле концепту, до якого входять його номінації – ключове слово та його синоніми. Прослідковано реалізацію лексем-репрезентантів концепту у тексті. Невідповідність створеного образа і реально існуючого стану справ реалізується в конструкціях only in smb’s mind, in smb’s imagination: Уява може характеризуватись згідно критеріїв велика/невелика, вузька/широка. Прикметники, що описують уяву, демонструють наскільки сформована ця здатність у людини, характеризують ступінь реалістичності сформованого у людини образу і вказують на хорошу чи погану роботу фантазії. Образи, якими оперує людина, не обмежуються відтворенням безпосередньо сприйнятого, хоча попередній досвід може бути поштовхом для уявних картин. Виявлено, що перед людиною в образах може постати й те, чого вона безпосередньо не сприймала, і те, чого взагалі не було, і навіть те, чого в такій конкретній формі в дійсності й бути не може. Таким чином, не всякий процес, що протікає в образах, може бути зрозумілий як процес відтворення. Перетворення стає основною характеристикою уяви. До когнітивних ознак концепту відносимо: “конструювання”/“процес творення нових образів”; “уявляти що-небудь”; “контроль”,“здатність розуму бути творчим або винахідливим”. Аналіз мовного матеріалу демонструє різноманітні емоційно-забарвлені конотації концепту. IMAGINATION як концепт отримує таку предикативну характеристику, яка кваліфікує її як здатність створювати предметно-чуттєві картини та образи. Концепт IMAGINATION є актуальним та комунікативно релевантним концептом англомовної концептосфери і представлений чисельним номінативним полем та об’ємною когнітивною структурою.

ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ КАРТИН СВІТУ В СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ1

Олександра Олексіївна Приходченко — Tue, 10 Dec 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено розгляду підходів до дослідження картин світу. У лінгвістичних дослідженнях, присвячених вивченню концептуальних систем і когнітивних аспектів мови, зокрема, таких як склад і концептуалізація знань, способів організації та репрезентації знань, що формують картину світу мовного колективу, особливий інтерес у вчених викликають механізми моделювання картини світу. У широкому смислі картина світу є сформований у свідомості образ цілісного світу, у якому опосередковано через знакові семіотичні системи (зокрема, мову) відбиваються уявлення про дійсність, а також способи сприйняття світу. Виділяють три основні підходи до дослідження картин світу: когнітивний, лінгвокультурологічний та психолінгвістичний. Для того щоб скласти правильні уявлення про феномен картина світу, необхідно розглянути, як інтерпретується в рамках когнітивної лінгвістики проблема взаємовідносин мови як знакового засобу відображення дійсності, з одного боку, свідомості як системи знань, що функціонує в процесі освоєння дійсного світу, і картини світу як результату відображення дійсності у свідомості – з іншого. Можна говорити про такі види містичної картини світу: художня, культурна, чуттєва, наївна тощо. Картина світу, яка є співвідношенням мови та культури, надзвичайно складна та багатоаспектна. Взаємозв'язки між мовою та культурою можуть розглядатися як відношення частини та цілого. Мова може бути сприйнята як компонент культури і як знаряддя культури. Проте мова водночас автономна стосовно культурі загалом, і може розглядатися як незалежна, самостійна семіотична система. Картина світу є синтезом двох протилежностей: кінцевого і нескінченного. Людський життєвий досвід кінцевий, а світ, образ якого формується в людини у процесі цього досвіду, нескінченний. Спілкування людини з нескінченним світом має своїм результатом вироблення образу світу, що поєднує у собі обидві ці риси. Містична картина світу знаходиться на перетині міфологічної (потойбічні сутності, вампіри тощо), релігійної (віра у вищі сили), художньої (створена письменниками) та наукової (дослідження паранормальних явищ), є ірраціональною за своєю суттю та протиставляється раціональному поясненню світу.

ЕМОЦІОЛОГІЯ НІМЕЦЬКИХ ПРИСЛІВ’ЇВ І ПРИКАЗОК

Наталя Василівна Романова — Tue, 10 Dec 2024 00:00:00 +0200

У науковій студії висвітлено різновиди емоцій та їхня семантика у фольклорній німецькомовній літературі. Емпіричний матеріал, що постає у форматі анонімних мініатюрних художніх творів, відображає історію, культуру, досвід, філософію, вірування, характер, ставлення народу до навколишнього світу. Ставлення є сукупністю трьох складових – знань, емоцій, поведінки. Розрізняємо позитивне, негативне й невизначене ставлення. Позитивне ставлення пов’язуємо з позитивною оцінкою, позитивними емоціями, позитивною поведінкою, негативне – з негативною оцінкою, негативними емоціями, негативною поведінкою, відповідно. Невизначене ставлення потребує додаткової інформації або розширеного контексту. Поняття емоції узагальнюємо як психічну реакцію людини або тварини на значущі зовнішні або внутрішні подразники. Виокремлюємо умовно кілька груп емоцій в тому числі людські, тваринні, «предметні», невизначені. Людські емоції інтерпретуємо крізь призму соціальної статі за формулою «жінка – чоловік» та соціалізації за формулою «особистість – соціум», тваринні розглядаємо крізь призму способу життя та культові вірування етносу за формулою «дика особина – свійська особина», «предметні» реконструюємо крізь призму культури за формулою «мова – мовний засіб» та психології за формулою «емоція – емоційний патерн», невизначені емоції розкриваємо крізь призму семантики тексту за формулою «мовлення – мовленнєва діяльність». Зʼясовано, що природа аналізованих емоцій дуальна, містить природний, штучний або комбінований компоненти. Природний та комбінований компонент характерні людині й тварині, штучний компонент виявляємо тільки для предметів як подразників. Розглянуто інтенсивність вияву емоцій, їхню класифікацію та семантику. Доведено, що «предметні» емоції є продуктом художньої свідомості й поетичного мислення. Запропоновано перспективу подальшого дослідження «предметних» емоцій у фольклорній літературі з позиції когнітивної поетики, комплексну методику концептуального аналізу словесного поетичного образу якої розроблено проф. Л. І. Бєлєховою.

ІМАГОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ВІДТВОРЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ В ПЕРЕКЛАДІ

Олександра Олександрівна Ребрій — Tue, 10 Dec 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено імагологічному аспекту відтворення художнього образу в перекладі. Художній образрозуміється як об’єкт, творчо відтворений в художньому тексті внаслідок засвоєння дійсності автором. Цевизначення передбачає, що кожен художній образ завжди укорінений у дійсності і, відповідно, в певній культурі.Було би логічним припустити, що культура, яка перебуває в основі художнього образу, є авторською, алеводночас варто пам’ятати, що, хоча і створені автором, художні образи можуть відтворювати представниківчужих йому культур. В будь-якому випадку, формування та функціонування художніх образів завжди відбувається під впливом етнічних стереотипів, або «внутрішніх», тобто таких, що стосуються представників однієїз автором культури, або «зовнішніх», тобто таких, що стосуються представників інших, а отже чужих,культур. Важливість художньої літератури як регулятора соціального життя та поведінки визначає той факт,що роль художніх образів як інструменту громадської думки важко переоцінити. Він і пояснює становленняімагології – нової дисципліни, що має справу з формуванням та функціонуванням художніх образів в художньомудискурсі. За свою історію імагологія пройшла довгий шлях: від компаративістської теорії до повноцінногорозділу філології співвідносного з її трьома провідними відгалуженнями: літературознавством, мовознавствомі перекладознавством. Літературознавчий аспект імагології вивчає генезис та естетику художнього образу.Мовознавчий аспект імагології вивчає відбір та організацію мовних та стилістичних засобів втілення художньогообразу. Врешті-решт, перекладознавчий аспект імагології вивчає стратегії перекладача задля відтворенняхудожнього образу в новому і чужому мовному і культурному середовищі. У відповідності до функційного підходу,дії перекладача скеровуються прагненням адаптувати художній образ для цільової аудиторії, виходячи з їїкультурних норм і цінностей.

КОНЦЕПТ ЯК СТРУКТУРНА ОДИНИЦЯ МОВНОЇ КАРТИНИ СВІТУ

Тетяна Сергіївна Боса — Tue, 10 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті досліджується роль концепту як однієї з основних одиниць, що формують мовну картину світу. Особлива увага приділяється його структурним характеристикам і місцю в системі мови. Концепт розглядається як багатовимірне явище, що об'єднує в собі різні аспекти людського досвіду, культурних традицій та національної ментальності. Аналізуємо способи репрезентації концептів у мові, їх зв'язок з когнітивними процесами та вплив на формування світогляду індивідів і суспільства в цілому. Розглядаються сучасні підходи до вивчення концептів у лінгвістиці, зокрема когнітивний, психолінгвістичний та етнолінгвістичний, що дозволяє ширше зрозуміти феномен мовної картини світу. Визначається роль концептів у міжкультурній комунікації та їх значення для кроскультурного порозуміння. Стаття також присвячена вивченню понять мовної та концептуальної картин світу, а також їх різновидів. Мовна картина світу складається з мовних одиниць. Концептуальна картина світу є підгрунтям мовної картини світу. Концептуальна картина світу може бути представлена як когнітивна, оскільки вона є результатом когніциї дійсності та виступає у вигляді сукупності впорядкованих знань – концептосфери. Пізнання світу неможливе без мови, у результаті чого виникає мовна картина світу, представлена у вигляді матеріального втілення концептуальних структур у мові. Узагальнено основні теоретичні засади інтерпретації термінів картина світу та концепт на підставі аналізу основних теоретичних студій із когнітивної лінгвістики. Проаналізовано основні підходи до розуміння концепту. Зазначено проблеми розуміння мовної картини світу і концепту в лінгвістичній парадигмі, визначення взаємозв’язку між цими поняттями.