СИНТАКСИЧНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ КАТЕГОРІЇ ВВІЧЛИВОСТІ

Анотація

Стаття присвячена вивченню синтаксичних засобів реалізації категорії ввічливості в англійській мові, що послугували об’єктом нашого дослідження. Мета нашої роботи полягала у виявленні та детальному описі син­таксичних моделей і структур, що вживаються для реалізації категорії ввічливості. Матеріалом проведеного дослідження стали тексти сучасних англомовних романів, з яких методом суцільної вибірки було обрано 120 мовленнєвих епізодів, що ілюструють найбільш сприятливе комунікативне середовище з метою експлікації міжособистісних відносин і можуть слугувати прототипом реального спілкування. Для досягнення поставленої мети були використані такі загальнонаукові та лінгвістичні методи дослідження: метод синтезу й аналізу; метод наукового спостереження; метод контекстуально-інтерпретаційного аналізу. Результати проведеного дослідження такі. Ввічливість розглядається нами як універсальна комунікативна категорія, якій притаманні національно-специфічні риси, що, у свою чергу, реалізуються певними стратегіями й тактиками, спрямова­ними на гармонійне й безконфліктне спілкування. Більш того, вона слугує для зменшення загрозливої природи мовленнєвих актів, що можуть завдати шкоди обличчю адресата. До таких мовленнєвих актів відносимо про­хання, наказ, пораду, запрошення, пропозицію тощо. Саме тому в англійській комунікативній культурі прийнято вживати такі синтаксичні структури та моделі, що мінімізують можливість виникнення конфлікту. До таких структур належать непрямі питання й умовний спосіб. Непрямі питання мінімізують загрозу обличчю адресата завдяки тому, що вони залишають за ним можливість відмови без загрози для власного соціального іміджу. Щодо умовного способу, то за допомогою цієї синтаксичної структури мовець оформлює свою наказову інтенцію в пом’якшеній формі, тим самим залишаючись ввічливим і не наражаючи на небезпеку подальший гармонійний перебіг комунікації. Ми доходимо висновку, що категорія ввічливості може реалізуватися в мовленні не лише тільки за допомогою стандартних кліше, але й за допомогою різних синтаксичних структур, що дозволяють мовцеві залишатися ввічливим та експлікувати своє шанобливе ставлення до партнера з комунікації.