ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ДОМЕСТИКАЦІЇ Й ФОРЕНІЗАЦІЇ ДЛЯ ПЕРЕДАЧІ ІМПЛІКАТУР АНГЛОМОВНИХ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Анотація

У пропонованій статті здійснюється спроба вирішення проблеми, яка назріла у вітчизняній траслятології, а саме інтеграції теорії імплікатур у перекладознавство. Робиться огляд останніх досягнень закордонних і українських досліджень у цій царині, наголошується на необхідності поєднання теорій двох зазначених напрямів лінгвістики. Описується специфіка класифікації імплікатур у художніх творах, наводяться приклади їх вираження на рівні синтаксису, граматики й лексики. Методика порівняння текстів-оригіналів англійською мовою і текстів перекладів українською та вибірка фактичного матеріалу (висловлення, що містять конверсаційні й конвенційні імплікатури) уможливили аналіз причин застосування стратегій одомашнення (доместикація) й очуження (форенізація) під час перекладу прихованих смислів у текстах сучасної англомовної художньої літератури. Особливо наголошено на наявності двох типів комунікації: горизонтальної (комунікація між персонажами художнього твору) і вертикальної (комунікація між автором і читачем), адже їх розрізнення прямо пов’язане із застосуванням під час перекладу однієї з розглядуваних стратегій. Вивчення українського перекладу і його порівняння з текстом-оригіналом виявило як вдалі, так і сумнівні перекладацькі рішення, які не лише демонструють відсутність однорідності у вихідному тексті, але й уводять читача в оману. Зокрема встановлено, що найлегшими для передачі й сприйняття є конверсаційні імплікатури, які стосуються горизонтальної комунікації, тобто на рівні спілкування персонажів художнього твору. Найчастіше вони зберігаються шляхом перекладу тими ж засобами, що й в оригіналі, або ж шляхом часткової зміни, тобто шляхом застосування інших лексичних чи граматичних засобів. Перекладач дотримується стратегії форенізації, одночасно роблячи примітки в кінці книги, що не змінює сприйняття тексту перекладу україномовним читачем. Натомість конвенційні імплікатури виявляються набагато складнішим явищем, здатним створити перекладацьку проблему. Оскільки вони загалом належать до вертикального рівня комунікації (автор – читач) і вимагають від адресата певних фонових знань, то в такому разі перекладач вдається до доместикації, приносячи в жертву оригінальну образність, але зберігаючи імплікатуру. Зафіксовано випадки, коли через складність у розумні імплікатури англійською мовою перекладач припускається грубої помилки, унаслідок якої в перекладі з’являється інша імплікатура, яка за експлікації надає читачеві інформацію, відмінну від оригінальної.