ЕЛЕМЕНТИ ПАРАТЕКСТУАЛЬНОЇ ЕПІГРАФИ (НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ СТІВЕНА КІНГА «КРІСТІН»)

Анотація

Мета статті – описати стилістичний потенціал паратекстуальних елементів у романі «Крістіна» сучасного американського письменника Стівена Кінга. Методи. Дескриптивний метод, а також структурно-семантичний і контекстуальний аналіз дали змогу виявити основні засоби концептуалізації паратекстових елементів та визначити їхні функції. У дослідженні встановлено, що епіграф є одним із паратекстуальних елементів, які містять в аналізованому романі фактичну, концептуальну й субтекстуальну інформацію, а також вносять у художній простір значний шар культурної інформації. Будучи тісно пов’язаними з підтекстом і безпосередньо з текстом літературної праці, епіграфи сприяють послідовному читанню роману, оскільки несуть точну семантичну проекцію художнього змісту відповідного тексту та виступають як зв’язок між розділами роману. Результати. У статті представлено короткий теоретичний огляд основних розвідок у сфері дослідження паратексту у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці, визначено основні стилістичні функції, реалізовані паратекстуальними елементами. Дослідження містить також аналіз композиції та побудови сюжетів сукупності романів Стівена Кінга, що в результаті дало змогу визначити низку особливостей, характерних для наративної методики письменника, його ідіолекту. У висновках наукової розвідки зазначено, що паратекст є постійним елементом багатьох творів Стівена Кінга. Він складається з назви, епіграфів, коротких передмов, звернень і посвячень та відіграє важливу структурно-змістову роль у художньому й семантичному осмисленні аналізованого роману. Паратекст у романі тісно пов’язаний із подальшим текстом, є чітко обміркованим проектуванням його сюжетних ліній. Він не лише виконує функцію «керівництва», орієнтації читача на розуміння та сприйняття змісту твору, а й є коротким, проте ємним викладом естетичних поглядів і смаків письменника, що вказує на те величезне прагматичне значення, яке Стівен Кінг надає цій структурно-змістовій частині своїх романів, а також на художньо-смислову змістовність паратекстуальних елементів загалом.