АНАЛІЗ СЕМАНТИЧНИХ УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЯВИЩА ПАРОНІМІЧНОЇ АТРАКЦІЇ

Анотація

Метою цієї статті є висвітлення структурно-семантичних особливостей і умов, які забезпечують функ­ціонування в тексті такого явища, як паронімічна атракція. Поставлена мета і сам об’єкт вивчення визначили використання такого методу, як метод структурно-семантичного аналізу, завдяки якому вможливлюється класифікація прикладів паронімічної атракції та узагальнення особливостей їх функціонування в мовленні. Залучено метод контекстуально-ситуативного аналізу для розуміння та пояснення інформативного та емоційно-оцінювального значення прикладів паронімічних висловів у конкретних типах текстів.

Установлено, що паронімічна атракція визначається як навмисне позиційне зближення лексичних одиниць, які мають однакову або формально подібну кореневу морфему, що веде до поєднання елементів смислу обох слів для позначення нового поняття. Сутність паронімічної атракції полягає в тому, що ці подібні за загальною семантикою слова вступають у відносини семантичної контамінації, а це своєю чергою веде до їх семантичних або формальних змін, а інколи – до утворення нової одиниці.

Виявлено, що використання паронімів зазвичай веде до утворення несподіваних смислових зв’язків, при цьому при додаванні двох смислів у результаті маємо не їх суму, а нові смисли. Паронімами може стимулюватися поява позитивної або негативної емоційності, в конкретному мовленнєвому контексті ними може створюватися більш чи менш очевидна гра слів.

Зазначено, що в результаті використання паронімії виникає амбівалентність, яка досягається за рахунок асоціативного переосмислення етимологічно споріднених слів або похідних одиниць в оказіонально створе­ному синтагматичному оточенні, а також за рахунок випадкової формальної подібності коренів, що представляють різні поняття, які, поєднуючись у паронімічній атракції, надають нових смислових відтінків паронімічному висловлюванню.

Таким чином, паронімічна атракція є прийомом співвіднесення в мовленні формально подібних мовних одиниць задля створення формально-смислової гри, в ході якої прототипи паронімічної атракції вступають у складний процес семантичного перетворення. Наслідком останнього стають кореляти, які утворюють експресивно-оцінювальне висловлювання. Формальним критерієм паронімічної атракції можуть бути повторювані комплекси звуків або літер. Необхідно враховувати також такі чинники, як ідентичність порядку слідування східних графем або фонем у корелятах, початкове або прикінцеве розташування в них одиниць, які співпадають, наявність рими тощо.