ЛІНГВІСТИКА КІНО: ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Анотація

Стаття присвячена аналізу факторів, які дозволяють виділити лінгвістику кіно як окремий напрям мовоз­навчих розвідок. Етапи розвитку лінгвістики кіно як самостійного структурного утворення включають лінг­восеміотику кіно, наративні студії, когнітивний напрям дослідження кіно, дискурсивні розвідки і мультимодальні дослідження. Кіно здатне конструювати і транслювати смисли, виступаючи посередником в процесі комунікації між колективним автором кінофільму і його глядачами. Лінгвістичність кіно закорінена у його семіотичній при­роді, зумовленій знаками трьох типів – іконами, індексами і символами, комбінація яких створює смисл кіно­фільму. Наративні студії кіно спрямовані на визначення базових процесів у формуванні кіно як тексту, виділення наративної структури фільму, визначення способів утворення оповідання за допомогою монтажного поєднання кадрів. Когнітивний напрям зосереджує увагу на вивченні логіки інтерпретативного процесу, розглядаючи інтер­претацію як конструювання смислу в кіно і ролі творців фільму та його глядачів у цьому процесі. Розуміння кіно­фільму як кінотексту дозволяє враховувати роль лінгвальних і нелінгвальних семіотичних систем у створенні кінооповідання. Дискурсивні розвідки кіно включають розгляд кінофільму як комунікативної події, з урахуванням соціально-культурного контексту його актуалізації. Дискурс кіно містить набір кінематографічних прийомів, залучених для створення кінофільму, тоді як дискурс фільму включає комунікацію героїв кінофільму і події фільму. Смисл кінофільму як візуального посередника може бути трансльовано через декілька інформаційних каналів або модусів, що визначає мультимодальний вектор лінгвістичних досліджень кіно. Сучасні тенденції розвитку лінгвістики кіно окреслюють інтерсуб’єктивний вектор, спрямований на дослідження аспектів спільної уваги в створенні кінофільму. Експресивний потенціал кіно полягає у його здатності транслювати емоції і впливати на емоційну сферу глядачів. Кінофільм адресований глядачам, його емотивний смисл інтендований для глядачів, які залучені в процес його створення. Когнітивно-дискурсивний напрям включає вивчення характеру взаємодії семіотичних ресурсів, комбінування яких сприяє виникненню загального смислу, трансльованого у фільмі за допомогою акустичного і візуального модусів. Модуси забезпечують різні виміри смислоутворення, їх комбінація змінюється в часі і просторі, створюючи смислові послідовності. Виявлення конфігурацій семіотичних ресурсів і модусів дозволяє прослідкувати інтенцію колективного автора у конструюванні смислу кінофільму.