ДУМКА У ДУМЦІ ЯК КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНА ЗВ'ЯЗНІСТЬ ТЕКСТОПРОСТОРУ РОМАНІВ МАРГАРЕТ ДРЕББЛ

Анотація

Статтю присвячено аналізу комунікативної природи думки у думці (як форми внутрішнього мовлення) і зв’язності прозового тексту романів Маргарет Дреббл. В постмодерністських романах письменниці думка у думці персонажа як вияв моментів його психічного стану зображуються опосередковано – засобами ендофазного мовлення. Через те зображення внутрішнього мовлення в романах письменниці умовне. Рівень умовності та характер відображення внутрішнього мовлення персонажів (як архітектоніко-мовленнєвої частини художнього тексту) є однією з ланок, яка базується на літературних традиціямях, індивідуальнимих, естетичнимих і світоглядних позиціях М. Дреббл. Думка у думці у романах письменниці має тенденцію відбивати нарацію, вона не є загальновживаним, структурним утворенням в тексті, а радше виявляє себе як вкраплення у процесі наративного процесу. Думка у думці – типологічна ланка внутрішнього мовлення художніх текстових співбесідників, наділених антропоморфними ознаками – наратора і персонажа. Це форма глибокої психологічної контамінації дискурсної зони персонажа оповідним контекстом дискурсної зони наратора, а також авторської оцінки, однак непрямої, а опосередкованої. При її використанні в романах М. Дреббл зникає все, що не має першочергового значення для персонажа і не виходить поза межі його фізичного Я, а комунікативне спрямування тексту набуває стрижневого значення.

Постмодерністський прозовий текст безперечно є неоднорідним утворенням, що складається з декількох негомогенних частин, якому притаманні текстові категорії, що є первинно характерними для гомогенних вербальних текстів. Постмодерністські тексти є креолізованими. Засобами реалізації прагматичної настанови такого тексту можуть виступати одиниці всіх рівнів мови: морфеми, слова та фразеологізми, синтаксичні конструкції та синтаксичні прийоми. Проте найбільшої виразності постмодерністські тексти набувають за рахунок поєднання вербальних, мисленнєвих та візуальних елементів, що доповнюють одне одного.

Постмодерністський англомовний текст є результатом поєднання й ефективного функціонування елементів різних семіотичних систем; це – особливий лінгвовізуальний феномен, текст, у якому вербальний та невербальний компоненти утворюють одне візуальне, структурне, смислове та функційне ціле, що забезпечує його комплексний прагматичний вплив на адресата.