ПРОСОДИЧНЕ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНО-ПРАГМАТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СОНЕТІВ В. ШЕКСПІРА

Анотація

Роботу присвячено встановленню специфіки актуалізації емоційно-прагматичного потенціалу озвучених сонетів В. Шекспіра, здійсненому на ґрунті функціонально-енергетичного підходу до вивчення усного мовлення. Показано, що в комунікативному аспекті текст сонета є поетичним твором, який характеризується чіткою структурною побудовою та лаконічністю художнього оформлення думки, вирізняється особливим римуванням, типовим сонетним ритмом, що сприяє вираженню закладеного в його структурно-семантичній основі емоційно-прагматичного потенціалу. Динаміку розгортання емоційно-прагматичного потенціалу сонетів розглянуто на основі сформованої авторами узагальненої схеми алгоритмічної послідовності актуалізації структурних елементів сонета: «теза» (тема сонета) → «антитеза» (розвиток теми) → «синтез» (введення протилежної теми) → «розв’язка» (вирішення протиріччя). Шляхом аудитивного аналізу озвучених текстів з’ясовано, що незалежно від їх смисломісткого насичення, сонети характеризуються поступовою динамікою зростання емоційно-прагматичного потенціалу в напрямі до середнього рівня в межах перших двох катренів, середньо-підвищеного – у третьому, досягаючи високого рівня й затухаючи в кінці «розв’язки». Результати аудитивного аналізу дають змогу також стверджувати, що інваріантній інтонаційній моделі сонетів притаманні такі ознаки: паралелізм інтонаційної моделі, правильний регулярний ритм, виділення ключових слів тональним, динамічним і темпоральним контрастами, варіативність мелодичних контурів (ступінчастий поступово спадний і з порушеною поступовістю, поступово ковзний, висхідно-спадний), розширений і широкий тональний діапазон, наявність інтенсифікуючих перцептивних пауз.