ПЕРЕКЛАД ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКИХ ЛЕКСИЧНИХ ІННОВАЦІЙ ЯК ДЕКОДУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ П. ТИЧИНИ)

Анотація

У статті викладено результати дослідження лексичних інновацій в оригіналі та англомовному перекладі поетичних творів П. Тичини. На думку автора, уживання нових слів зумовлено когнітивними причинами, що, зрештою, переходить в авторський задум, який перекладачу потрібно розкодувати. Підтверджується думка, що вживання авторських поетичних неологізмів та оказіоналізмів поглиблює теорію тексту, а перекладознавчі тактики сприяють розвиткові лексичного вокабуляру.

Неологічний номінативний простір у поезії П. Тичини представлений різними частинами мови, серед яких автор аналізує іменники, прикметники й дієслова. З огляду на той факт, що неологізми П. Тичини володіють незвичайною внутрішньою експресією, перекладачу доводиться виявляти креативність, яка полягає в частому утворенні та вживанні лексичних інновацій, у яких закріплюються соціально значущі концептуальні смисли й різноманітні ефектні реакції на навколишню дійсність.

Автор досліджує рухливість і семантичну ємність індивідуально-авторських новотворів, у яких яскраво виражена оцінна конотація, що забезпечує можливість будувати на їх основі виразні художні образи, проте в плані перекладу вони становлять значні труднощі. Сама специфіка природи інноваційних утворень у поетичному тексті значно ускладнює його сприймання, адже вимагає від читачів залучення поетичної рецепції та професійності її передачі. Індивідуально-авторські новотвори ускладнюють переклад ще й тому, що йдеться не стільки про літературні композиційні особливості П. Тичини, скільки про його новаторський підхід у словотворенні.

Матеріал дослідження засвідчив, що англомовні переклади поезії М. Найдана та С. Комарницького є повноцінними відтвореннями поетичних образів П. Тичини, проте не зовсім точними в аспекті передачі неологізмів та оказіоналізмів, що в більшості випадків замінюються іншими лексико-стилістичними засобами.

Вивчення лексичних інновацій у царині перекладацьких студій виявило потребу системного підходу до їх дослідження як складного явища – індивідуально-авторської номінації, що може стати перспективним напрямом перекладацьких досліджень.