ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ФЕНОМЕНІВ КОМУНІКАЦІЇ ТА ВПЛИВУ

Анотація

Статтю присвячено феноменам комунікації та впливу. Метою статті є розгляд специфічних рис феноменів комунікації та впливу. У процесі досягнення мети застосовано такі методи: описовий – для висвітлення особливостей феноменів комунікації та впливу; метод аналізу й синтезу – для з’ясування складників явищ комунікації і впливу й поєднання цих складників у цілісність, метод індукції слугував для конкретизації загальних висновків. У межах статті здійснено огляд тлумачень поняття комунікації в низці мовознавчих наук: психолінгвістиці, комунікативній лінгвістиці, прагмалінгвістиці, теорії мовної комунікації, нейролінгвістичному програмуванні, сугестивній лінгвістиці та ін., і підкреслено, що усталеної дефініції з інтеграцією найважливіших аспектів і складників комунікації не існує. Проведено аналіз складників комунікації, факторів реалізації комунікації, де наголошено на обов’язковому впливовому складнику комунікації. Окреслено структуру комунікації, зокрема описано її певні фази: докомунікативну, комунікативну, післякомунікативну, де в докомунікативній відбувається формування мети й потреби в обміні інформації, у комунікативній ‒ власне процес взаємодії, у післякомунікативній виявляються ефекти й формується зворотний зв’язок. Також увагу звернено на структуру й на такі групи моделей комунікації, як лінійні, інтерактивні, трансакційні, де виокремлюємо інтерактивну модель, оскільки адресант певним чином детермінує дії адресата Акцентовано на типах комунікації за знаковою системою (вербальна / невербальна) і за способом адресованості (персональна / надперсональна, міжіндивідуальна / опосередкована).

Наголошено, що комунікація не лише передбачає обмін інформацією, але їй притаманна впливова функція. Під час дослідження цього феномену важливим є врахування усіх компонентів і ознак комунікації, які визначають її структуру і результат, а також важливо виокремлювати її ядрові та периферійні функції.