ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ПСИХОНАРАТИВУ У РОМАНІ ДЕНІЕЛА КІЗА “THE MINDS OF BILLY MILLIGAN”

Анотація

У статті розглянуто поняття психонаративу як наративної техніки, що спрямовується на зображення вну- трішнього світу персонажа тексту, його психологічного стану у певних психологізованих контекстах за допо- могою емоційно маркованих лексичних одиниць; доведено, що для характеристики художніх персонажів роману “The Minds of Billy Milligan” Д. Кіз застосовує засоби прямої лексико-семантичної номінації психологічного стану художнього персонажу, а саме лексичні засоби, що називають емоції і лексичні засоби, що виражають емоції худож- нього персонажу. Охарактеризовано персонажі за критерієм бажаності, та згідно з кількісним аналізом найчас- тотнішим для характеристики «бажаних» особистостей є застосування ад’єктивних вербалізаторів, що ста- новлять 41% від загальної кількості. У разі з «небажаними» персонажами превалюючим є використання дієслівних вербалізаторів (51%), менш чисельним є застосування дієслівних (25%) і адвербіальних (22%) вербалізаторів для «бажаних» персонажів та ад’єктивних (25%) і субстантивних вербалізаторів (19%) для «небажаних» особисто- стей, найменшу ж частку від загальної суми відсотків становлять субстантивні (12%), адвербіальні (5%) верба- лізатори психологічного стану художнього персонажу. Виокремлено авторську, персонажну і комплексну пряму лексико-семантичну номінацію психологічного стану художнього персонажу, де превалює використання автор- ської прямої номінації, де психологічний стaн художнього персонaжу позначено мовою сaмого aвторa (письмен- никa), який описує емоції художніх персонaжів aбо коментує їх: загалом «бажані» особистості характеризуються станом наляканості та депресивності (хоча іноді вони й відчувають почуття радості), «небажані» персонажі відрізняються неприхованою агресією та психічною неврівноваженістю. Визначено лексико-семантичні, синтак- сичні і графічні засоби виразності і стилістичні прийоми для здійснення непрямої стилістичної номінації психоло- гічного стану художніх персонажів, серед яких – вульгаризми, метафори, епітети, порівняння, гіперболи, окличні речення, замовчування, повтори, емфатичні конструкції, парцеляція, графон і капіталізація, які дуже часто засто- совуються у комплексі, що посилює вплив висловлювань на читача. Доведено, що за допомогою подібних засобів виразності та стилістичних прийомів автор не лише інтенсифікує психологічний стан художнього персонажу, але й допомагає відтворити живу розмову (як у разі з використанням графону, замовчування та парцеляції).