СИМВОЛИ «СВОГО» ТА «ЧУЖОГО» ПРОСТОРУ В НАРОДНІЙ КАЗЦІ: СПЕЦИФІКА ПЕРЕКЛАДУ

Анотація

Орієнтування у просторі відіграє життєво важливе значення для усього живого. Простір визначається на основі одного з найдавніших протиставлень у світі – «свій» / «чужий». Для тваринного та рослинного світів такий поділ простору визначає межі існування певного роду та виду, тоді як для людини просторове протистав- лення «свого» / «чужого» лежить в основі індивідуального та суспільно-культурного розподілу оточуючої дійс- ності. Таке протиставлення особливо чітко прослідковується у народних казках, оскільки, виступаючи однією з найархаїчніших форм усної народної творчості, цей жанр увібрав у себе елементи міфологічного світосприй- няття первісних людей, що сьогодні не лише становить основу цілісної картину світу усього людства, але й відображає специфіку національної картини світу окремого етносу. Актуалізації антиномії «свій» / «чужий» в народних казках сприяють своєрідні універсальні та культурно-специфічні маркери, зокрема символи про- стору. Незважаючи на порівняно широке коло досліджень різних аспектів символіки казкових творів, питанню, пов’язаному із специфікою відтворення символів «свого» / «чужого» простору, у перекладі присвячена незначна кількість науково-практичних розвідок. Мета статті полягає у висвітленні способів відтворення символіки «свого» та «чужого» простору з англійських та українських народних казок у цільовій мові, а також в оцінці достовірності їх передачі для адекватного сприйняття приймаючою культурою. За підсумками проведеного зіставного перекладознавчого аналізу встановлено, що виділення універсальної та національно-специфічної символіки «свого» та «чужого» простору в народних казках ґрунтується на критеріях «нестачі / надлишку», «людського / нелюдського», «природного / надприродного». Під час відтворення універсальної просторової сим- воліки перекладачі найчастіше використовують прямі символічні відповідники, тоді як передати значення наці- онально-специфічних символів залишається майже неможливим, що призводить до нівелювання такого компо- ненту значення та недостовірного сприйняття цільового висловлювання загалом та цілісного у символічному відношенні казкового тексту зокрема.