СУЧАСНІ УКРАЇНСЬКІ СЛОВНИКАРСЬКІ ПРАЦІ: СТАТИСТИЧНИЙ ВИМІР, РІЗНОМАНІТТЯ Й ОСОБЛИВОСТІ

Анотація

У статті розглядаються нові явища й тенденції в укладанні українських паперових словникарських праць, їх різноманіття й особливості. Нині у світі спостерігається підвищення інтересу до теоретичного й прак- тичного словникарства. Українська лексикографія має давні традиції, теоретичне підґрунтя, багатовіковий досвід укладання словників, різних за об’єктом опису одиниць, мовою, розміром, лексикографічною формою, повнотою охоплення матеріалу, форматом представлення тощо. Стрімкий розвиток лексикографії в сучас- ному світі пояснюється багатьма чинниками: швидким розвитком науки й техніки, поглибленням і диверси- фікацією існуючих знань, глобалізацією сучасного світу, міжнародною співпрацею вчених тощо. Зазначається, що головною причиною розвитку лексикографії є те, що словник виявився найзручнішою формою узагальнення й фіксації знань людства. Наводяться статистичні дані щодо кількості словників, перекладних, діалектних тощо, а також найрейтинговіших міст за кількістю видань словників, до яких входять Київ (понад 4 000 видань), Харків (понад 1 200), Львів (понад 1 000), Тернопіль тощо. Підкреслюється, що спостерігається розквіт енци- клопедичних словників, довідникових видань з інноваційними характеристиками. Акцент робиться на виявленні особливостей механізмів лексикографування в сучасній українській словникарській картині, приділяється увага аналізу тлумачних словників. За нашими спостереженнями, кінець ХХ – початок ХХІ століття виявився періодом розквіту в розвитку української лексикографії: у плані появи величезної кількості друкованих лексикографічних праць щодо представлення сучасної інформації з певних питань, опису мовної структури, термінологічних систем тощо. Причиною появи всіх зазначених словників, довідників є нові процеси та тенденції, що відбува- ються в суспільстві, виклики, які постали перед мовознавцями й користувачами лексикографічної продукції, – усе це в подальшому сприятиме вдосконаленню й покращенню механізмів реєстрації, опису й представлення мате- ріалу, розробленню чіткішої і детальнішої картини параметризації тощо. Можливості лексикографії, простота й вичерпність словникового опису, зручність користування зумовили тенденцію в сучасній лінгвістиці не тільки до словникового представлення результатів дослідження всіх інших, крім лексичного, рівнів мовної структури, але й до опису явищ/фактів, що не належать до мовної системи. Стверджується, що українська лексикографія за своєю активністю належить нині до першої десятки лексикографій світу, а також те, що Україна – це країна сучасної й високорозвиненої лексикографічної культури й інтенсивного лексикографічного процесу.