ЛІНГВІСТИКА КІНО: ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

  • Тетяна Анатоліївна Крисанова
Ключові слова: знак, кінодискурс, лінгвістика кіно, мультимодальний, полікодовий, семіотична система

Анотація

Стаття присвячена аналізу факторів, які дозволяють виділити лінгвістику кіно як окремий напрям мовоз­навчих розвідок. Етапи розвитку лінгвістики кіно як самостійного структурного утворення включають лінг­восеміотику кіно, наративні студії, когнітивний напрям дослідження кіно, дискурсивні розвідки і мультимодальні дослідження. Кіно здатне конструювати і транслювати смисли, виступаючи посередником в процесі комунікації між колективним автором кінофільму і його глядачами. Лінгвістичність кіно закорінена у його семіотичній при­роді, зумовленій знаками трьох типів – іконами, індексами і символами, комбінація яких створює смисл кіно­фільму. Наративні студії кіно спрямовані на визначення базових процесів у формуванні кіно як тексту, виділення наративної структури фільму, визначення способів утворення оповідання за допомогою монтажного поєднання кадрів. Когнітивний напрям зосереджує увагу на вивченні логіки інтерпретативного процесу, розглядаючи інтер­претацію як конструювання смислу в кіно і ролі творців фільму та його глядачів у цьому процесі. Розуміння кіно­фільму як кінотексту дозволяє враховувати роль лінгвальних і нелінгвальних семіотичних систем у створенні кінооповідання. Дискурсивні розвідки кіно включають розгляд кінофільму як комунікативної події, з урахуванням соціально-культурного контексту його актуалізації. Дискурс кіно містить набір кінематографічних прийомів, залучених для створення кінофільму, тоді як дискурс фільму включає комунікацію героїв кінофільму і події фільму. Смисл кінофільму як візуального посередника може бути трансльовано через декілька інформаційних каналів або модусів, що визначає мультимодальний вектор лінгвістичних досліджень кіно. Сучасні тенденції розвитку лінгвістики кіно окреслюють інтерсуб’єктивний вектор, спрямований на дослідження аспектів спільної уваги в створенні кінофільму. Експресивний потенціал кіно полягає у його здатності транслювати емоції і впливати на емоційну сферу глядачів. Кінофільм адресований глядачам, його емотивний смисл інтендований для глядачів, які залучені в процес його створення. Когнітивно-дискурсивний напрям включає вивчення характеру взаємодії семіотичних ресурсів, комбінування яких сприяє виникненню загального смислу, трансльованого у фільмі за допомогою акустичного і візуального модусів. Модуси забезпечують різні виміри смислоутворення, їх комбінація змінюється в часі і просторі, створюючи смислові послідовності. Виявлення конфігурацій семіотичних ресурсів і модусів дозволяє прослідкувати інтенцію колективного автора у конструюванні смислу кінофільму.

Посилання

1. Барт Р. Третий смысл: исследовательские заметки о нескольких фотограммах С.М. Эйзенштейна. Строение фильма. Москва : Радуга, 1984. С. 175–187.
2. Пазолини П. Поэтическое кино. Строение фильма. Москва : Радуга, 1984. С. 44–66.
3. Пирс Ч. Начала прагматизма. Санкт-Петербург : Лаборатория метафизических исследований философского факультета СПбГУ, 2000. 352 с.
4. Слышкин Г.Г., Ефремова М.А. Кинотекст (опыт лингвокультурологического анализа). Москва : Водолей, 2004. 153 с.
5. Bateman J.A., Schmidt K.-H. Multimodal Film Analysis. How Films Mean. London ; New York : Routledge, 2012. 330 р.
6. Bordwell D. Making Meaning: Inference and Rhetoric in the Interpretation of Cinema. Cambridge : Harvard University Press, 1989. 352 p.
7. Bubel C. The linguistic construction of character relations in TV drama: Doing friendship in Sex and the City. Saarbrücken : Universitaet des Saarlandes, 2006. 294 p.
8. Chatman S. Review of Narration in the Fiction Film. Wide Angle. 1986. № 8(3–4). Р. 139–141.
9. Dynel M. Stranger than Fiction? A Few Methodological Notes on Linguistic Research in Film Discourse. Brno Studies in English. 2011. № 37(1). Р. 41–61.
10. Eco U. Towards a Semiotic Inquiry into the Television Message. Working Papers in Cultural Studies. 1972. № 2. Р. 103–121.
11. Gunning T. D.W. Griffith and the Origins of American Narrative Film. Chicago : University of Illinois Press, 1993. 328 р.
12. Metz Ch. Film Language: A Semiotics of the Cinema. Chicago : Chicago Press, 1991. 267 p.
13. Kozloff S. Overhearing Film Dialogue. Berkeley ; Los Angeles : University of California Press, 2000. 332 p.
14. Vassiliou A. Analysing Film Content: A Text-Based Approach. Surrey : University of Surrey, 2006. 195 p.
15. Villarejo A. Film studies. The basics. London ; New York : Routledge, 2007. 172 р.
Опубліковано
2019-09-30
Сторінки
192-196