АНТИЕТИКЕТНІ ФОРМИ СПІЛКУВАННЯ В АНГЛОМОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ J.D. SALINGER “THE CATCHER IN THE RYE”)
Анотація
Метою статті є аналіз антиетикетних форм спілкування в романі Дж.Д. Селінджера «Ловець у житі», що передбачило розв’язання таких завдань: 1) з’ясувати основні підходи до визначення й уточнення поняття «антиетикетні форми спілкування»; 2) схарактеризувати форми антиетикетного спілкування; 2) класифікувати їх за семантичною ознакою.
Методи дослідження – аналіз і синтез, індуктивний і дедуктивний методи – дали змогу теоретично осмислити сучасні дослідницькі підходи щодо формування антиетикетної мовленнєвої поведінки особистості; метод суцільної вибірки й контекстуально-інтерпретаційного аналізу було застосовано задля формування й обробки дослідницького корпусу фактичного матеріалу.
Результати. Автором класифіковано антиетикетні форми спілкування на інвективу, сленг, словапаразити, негативно-оцінну лексику, а також схарактеризовано тенденції формування мовлення персонажів, а саме Колхілда Холдена, в образі якого Дж.Д. Селінджер яскраво відобразив нонконформістські світовідчуття.
Поведінка Холдена – це виклик бездуховному існуванню суспільства й конформізму обивателя. Доведено, що естетичні погляди письменника проявляються в його філософській свідомості через чуттєве пізнання світу, споглядальне й творче ставлення людини до дійсності, у суб’єктивному освоєнні довкілля через стан духовно-чуттєвої ейфорії, піднесення, катарсису, духовної насолоди тощо. Своєрідність мовної картини світу Дж.Д. Селінджера полягає в новаторському підході до манери оповіді, зображенні персонажів, їхньої мови, способу зображення дійсності, ставлення головного героя до життя.
У результаті дослідження з’ясовано, що антиетикетні форми спілкування набувають об’ємного художньообразного підтекстового значення, стають семантично багатомірними. Більшість із них, характеризуючись смисловою узуальністю, визначаються соціальною намагніченістю. Внутрішня індивідуально-авторська форма їх зумовлюється системно-образним ставленням Холдена до дійсності.
Висновки. Проаналізований матеріал дав змогу класифікувати антиетикетні форми спілкування за такими групами: 1. агресивні (спрямовані на людину, вживаються для нанесення образи); 2. експлетивні (лексичні одиниці, спрямовані на ситуацію, використовуються для вираження емоцій); 3. інвективи; 4. сленг; 5. слова-паразити.
Таким чином, антиетикетне спілкування проявляється у стилістично зниженій лексиці, образі, негативних порівняннях тощо.
Посилання
2. Дмитриенко Г.В. Вербальная инвектива в англо¬язычном лексическом субстандарте : автореф. дисс. … канд. филол. наук : 10.02.14. Пятигорск, 2007. 17 с.
3. Левицький А.Е. Особливості функціональної переорієнтації одиниць зниженого стилістичного тону сучасної англійської мови. Лабораторія славістичних студій. 1997. Вип. 3. С. 177–179.
4. Разлогова Е.Э. К вопросу о специфических употреблениях модальных слов: слова-паразиты в русской и французской речи. Вестник Московского универси¬тета. Серия «Филология». 2003. № 6. С. 152–169.
5. Форманова С.В. Антиетикетні форми спілкування. Мова: науково-теоретичний часопис з мовознавства. 2013. Вип. 19. С. 65–69.
6. Форманова С.В. Інвективи в українській мові : дис. … докт. філол. наук : 10.02.01. Одеса, 2013. 465 с.
7. Форманова С.В. Неввічливість, грубість, антиетикет як об’єкт вивчення в сучасній лінгвістиці. Одеська лінгвістична школа у просторах інтерпретацій : колективна монографія / за заг. ред. Т.Ю. Ковалевської. Одеса : ПолиПринт, 2017. С. 215–225.
8. Anderson L.G., Trudgil P. Bad language. Oxford : Basil Blackwell LTD, Bailey L.A., 1990. 202 p.
9. Austin J. Politeness revisited – the dark side. New Zealand ways of speaking English / A. Bell, J. Holmes (eds.). Clevedon, Philadelphia : Multilingual Matters, 1990. Р. 277–293.
10. Bousfield D. Impoliteness in interaction. Amsterdam : John Benjamins Publishing Company. 2008. 282 p.
11. Bousfield D. Impoliteness in the struggle for power. Impoliteness in language: studies on its interplay with power in theory and practice. Berlin : de Gruyter, 2008. P. 127–153.
12. Brown P., Levinson S.C. Politeness: Some Universals in Language Use. London ; New York : CUP, 1987. 345 p.
13. Carston R. Linguistic Meaning, Communicated Meaning and Cognitive Pragmatics. Mind and Language. 2002. № 1–2. P. 127–148.
14. Culpeper J. Towards an anatomy of impoliteness. Journal of Pragmatics. 1996. № 25. P. 349–367.
15. Culpeper J. Impoliteness and the entertainment in the television quiz show: “the Weakest Link”. Journal of Politeness Research. 2005. Vol. 1. № 1. P. 35–72.
16. Hoffman G. Schimpfwörter der Griechen und Römer. Wiss. Beilage zum Programm des Friedrichsrealgymnasiums
Berlin, 1892. S. 291. URL: https://science.law.muni. cz/knihy/Staat_und_Gesellschaft_der_Griechen_und_ Romer.pdf (дата звернення: 05.04.2019).
17. Locher M. Politeness and impoliteness in computer-mediated communication. Journal of Politeness Research. 2010. Vol. 6. P. 1–5.
18. McEnery T. Swearing in English: bad language, purity power from 1586 to the present. London ; New York : Routledge, 2006. 300 p.
19. Miniconi P.-J. Les termes d’injure dans le theatre comique. R.E.L. 1958. Vol. XXXVIII. P. 159–175.
20. Reimers F.H. Der plautinis Schimfworter Katalog: Diss. Koln, 1957. 200 p.
21. Salinger J.D. The catcher in the rye. Санкт-Петербург : Антология ; КАРО, 2016. 288 с.
22. Schwarz M., Chur J. Semantik : Ein Arbeitsbuch. Tübingen : Narr Verlag, 2007. 205 S.
23. Searle J.R. A taxonomy of illocutionary acts. Language, mind and knowledge. Minneapolis : Gunderson, 1975. P. 344–369.
24. Terkourafi M. Toward a unified theory of politeness, impoliteness and rudeness. Impoliteness in Language: studies on its interplay with power in theory and practice. Berlin : Mouton de Grueter, 2008. P. 45–74.
