ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИСКУРСУ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА У ПАРЛАМЕНТІ, 04 ВЕРЕСНЯ 2019 Р.
Анотація
Мета. Подана робота присвячена розгляду прагматичних особливостей дискурсу відповідей Прем’єр-міністра Сполученого Королівства на запитання у парламенті від 04 вересня 2019 р.
Методи. Подане дослідження виконано з використанням певних методів: методу простого підрахунку даних, методу дискурсного аналізу, методу безпосередніх даних, методу суцільної вибірки та порівняльного методу.
Результати. У межах проведеного дослідження дискурс відповідей Прем’єр-міністра Сполученого Королівства на запитання у парламенті визначено як комунікативну дію в Палаті громад, організовану у формі парламентських дебатів щосереди з 12.00–12.30 шляхом постановки запитань до Прем’єр-міністра від парламентарів із нагальних зовнішніх і внутрішніх проблем для спільноти Сполученого Королівства та шляхом отримання відповідей на них як спосіб контролювати діяльність Уряду в межах країни та за кордоном. Комуніканти дискурсу відповідей Прем’єр-міністра Сполученого Королівства на запитання у парламенті є очевидними: Прем’єр-міністр Сполученого Королівства, парламентарі та спікер. Визначено, що відповідь Прем’єр-міністра Сполученого Королівства на запитання у Парламенті нагадує бій, битву, спортивні змагання зі спікером у ролі рефері та нерівними для Прем’єр-міністра правилами не ставити запитання парламентарям.
Висновки. Зазначено, що дискурс відповідей Прем’єр-міністра Сполученого Королівства на запитання у парламенті має ознаки політичного дискурсу із прагматичною метою отримати / утримати владу. Підкреслено, що поданий дискурс має ознаки інституційного дискурсу з акцентом на мету, час і прототипне місце перебування комунікації, з акцентом на статутно-рольовий розподіл комунікантів, на стереотипний спосіб її організації. Він є підтипом дискурсу парламентських дебатів із комунікативною метою обговорювати та знайти рішення у парламенті на зовнішні та внутрішні проблеми для населення Сполученого Королівства. Зазначено, що дискурс відповідей Прем’єр-міністра Сполученого Королівства на запитання у парламенті є аргументивним дискурсом із комунікативною метою переконати співрозмовника у правильності думки та дій адресанта інформації, у необхідності діяти у спосіб, запропонований адресантом інформації. Його визначено як дискредитуючий дискурс із прагматичною метою дискредитувати опонентів, як спосіб отримати / утримати владу в країні.
Посилання
2. Бєлова А. Лінгвістичні аспекти аргументації (на матеріалі сучасної англійської мови) : автореф. дис. ...докт. філол наук : 10.02.04. Київський університет імені Тараса Шевченка. Київ, 1998. 287 с.
3. Дьяченко Н.М., Халін В.В. Комунікативні стратегії в сучасному українському політичному дискурсі. Всник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Серія : Філологія. 2019. № 1 (89). С. 56–62.
4. Зернецька О.В., Зернецький П.В. «Чи прийме парла- мент нашу подяку?» Дещо про мовний вишкіл британських парламентарів. Віче. 2004. № 9. С. 73–74.
5. Карасик В.И. Этно-культурные типы институционального дискурса. Этно-культурная специфика речевой деятельности. Сб. обзоров. Москва : ИНИОН РАН, 2000. С. 37–64.
6. П’єцух О.І. Емотивність політичного дискурсу парламентських дебатів у Сполученому Королівстві. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Філологія. № 25. Т. 2. 2016. С. 103–105.
7. П’єцух О.І. Нормативність політичного дискурсу парламентських дебатів у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північній Ірландії. Science and Education a New Dimention. Philololgy. 2017. Т. 31. № 118. C. 61–64.
8. Руженцева Н.Б. Дискредитирующие тактики и приемы в российском политическом дискурсе : монография. Уральский гос. пед. ун-т. Екатеринбург, 2004. 294 с.
9. Рябоконь Г.Л. Дискурсивні особливості інтернет публі- кацій дебатів Британського парламенту : дис. ... канд. філол. наук : 10.01.08. Нац. університет «Київо-Могилянська академія». Київ, 2009. 276 с.
10. Шейгал Е.И. Структура и граница политического дискурса. Филология – Philologica. Краснодар, 1998. С. 22–29.
11. Code of Conduct for Members of the House of Lords. 2015. 32 p.
12. Coxall B., Robins L. Contemporary British Politics. New York : Macmillan, 1994. Р. 509.
13. Coxall B., Robins L., Leach R. Contemporary British Politics. New York : Palgrave Macmillan, 2003. Р. 452.
14. Forman F.N., Baldwin N.B. Mastering British Politics. Macmillan, 1996. 478 p.
15. Parliament UK. Commons. 2019-09-04 Debates. Hansard, 2019. URL: https://hansard.parliament.uk/commons/2019-09-04/debates/917B81A6-57F8-48C3-AABE-63224897F16E/Engagements (access date: 20.02.2020).
