ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ДИСКУРСУ

Анотація

Мета статті полягає у здійсненні загальної характеристики публіцистичного дискурсу. З цією метою у статті використано такі методи дослідження: індукційно-дедуктивний метод – для узагальнення теоретичного матеріалу з проблематики наукової розвідки; дефінування та опису – для визначення понять «дискурс», «текст», «публіцистичний стиль», «публіцистичний дискурс» та здійснення їх характеристики; систематизації та опису – для з’ясування стильових, функційних, комунікативно-прагматичних та лінгвальних характеристик аналізованого типу дискурсу.

Результати наукової розвідки виявляються в з’ясуванні лінгвального статусу дискурсу і публіцистичного дискурсу, з’ясуванні їх корелятивного зв’язку із суміжними поняттями, наданні загальної характеристики публіцистичного дискурсу як складного комунікативного явища в єдності його лінгвальної та екстралінгвальної складових частин.

Поняття «дискурс» включає в себе мовну, мовленнєву, психологічну, когнітивну та соціальну складові частини. Воно корелює із поняттям «комунікація» та протиставляється поняттю «текст». Воно також зіставляється із поняттям «текст» залежно від поглядів науковців на вказані поняття та підходи до їх тлумачення. Розрізнення понять «дискурс» і «текст» здійснюється за критеріями: динамічний – статичний, мовленнєвий – мовний. Дискурс є формою актуалізації тексту, тоді як текст вважається знаковою формою організації дискурсу. На відміну від поняття «дискурс», поняття «текст» не включає екстралінгвальну складову частину комунікації. Лінгвальні особливості публіцистичного дискурсу визначаються його належністю до публіцистичного стилю та такими його ключовими рисами, як логічність, аргументативність, впливовість. Основними функціями публіцистичного дискурсу є інформативна та впливова.

Публіцистичний дискурс є видом інституційного спілкування. Сферами функціонування публіцистичного дис- курсу є не тільки ЗМІ, але й громадсько-політична, суспільно-культурна сфери. Вибір та використання мовних засобів зазвичай регулюється в ньому нормами та цензурою публіцистики. Оскільки метою публіцистичного дискурсу є не тільки інформування масового адресата, але й здійснення впливу на нього, це визначає логічність викладу інформації з її одночасним емоційним забарвленням. Поряд із нейтральною, книжною лексикою, в публіцистичному дискурсі використовуються також емоційно забарвлена лексика, різноманітні стилістичні засоби та прийоми: метафори, епітети, образні порівняння, алюзії, гіперболи, літоти, каламбури тощо.

Висновки. Таким чином, публіцистичний дискурс є видом інституційного спілкування, призначеного для інформування та здійснення впливу на масового адресата в громадсько-політичній, суспільно-культурній сферах та сфері ЗМІ. Комунікативно-прагматичні особливості публіцистичного дискурсу визначають мовні засоби, використані в ньому, що варіюються від нейтральних до експресивних і стилістично маркованих одиниць.