ОБРАЗ ЖІНКИ В ПЕРЕКЛАДІ АНТИУТОПІЇ: САМОЗБЕРЕЖЕННЯ ЧИ ЗНЕОСОБЛЕННЯ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ М. ЕТВУД «ОПОВІДЬ СЛУЖНИЦІ»)

  • Ганна Володимирівна Тащенко Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0002-9008-4935
Ключові слова: антигерой, антиутопія, вихідний текст, засоби виразності, постмодернізм, цільовий текст

Анотація

Мета. У статті розглядаються основні засоби конструювання образу жінки в оригіналі та перекладі антиутопії. Наше дослідження було спрямоване на встановлення впливу жорстокого режиму Гілеаду на еволюцію або скоріше деградацію особистості жінки як вагомий чинник відтворення образу героїні в перекладі. Вивченню підлягає руйнівний вплив, якого зазнають жінки в Гілеаді, як одна з характерних рис жанру антиутопії. Оскільки відносини між владою та індивідом є домінантними в романі, їх послідовне відтворення є однією з основних вимог до цільового тексту.

Методи. Цілі дослідження досягаються шляхом порівняльного аналізу з метою відстеження засобів образності, що супроводжують кожен крок героїні від спротиву до покори. Складне сплетіння естетики постмодерну та феміністичних ідей вимагало застосування літературознавчого аналізу задля висвітлення стилістичних особливостей як оригіналу, так і перекладу, а також урахування лінгвістичного та екстралінгвістичного контексту основних елементів тексту, на основі яких будується образ головної героїні.

Результати. «Оповідь Служниці» займає особливе місце в антиутопічній літературі, оскільки роман зосереджується на гендерних питаннях. Його сюжет розгортається довкола долі жінки в тоталітарній системі. У творі змальовано суспільство, яке настільки боялося сильних жінок, здатних самостійно визначати свої соціальні та гендерні ролі, що відібрало в них будь-яке право вирішувати свою долю. Свідомість героя антиутопії, або антигероя, настільки ж хаотична і непослідовна, як і зовнішній світ, що зумовлює специфічне використання засобів образності, а також фрагментованого синтаксису роману, що звучить наче відгомін внутрішнього голосу Фредової. Оригіналу притаманний широкий спектр засобів виразності, таких як метафори, епітети, повтори, що слугують основою для певної гри слів тощо.

Висновки. Перекладач достатньо успішно відтворює суперечливий образ героїні. Переклад також близький до оригіналу з точки зору тропів та риторичних фігур, які використовуються, щоб передати поступові зміни в позиції, яку головна героїня займає по відношенню до панівної системи. Українська мова, у свою чергу, розкриває широкі можливості для відбиття синтаксичної специфіки вихідного тексту.

Посилання

1. Вотінова Д.О. Жанрово-стилістичні та культурологічні особливості перекладу романів-антиутопій : дис. …канд. філол. наук : 10.02.16. Харків, 2018. 251с.
2. Етвуд М. Оповідь Служниці. Харків : Книжковий клуб «Клуб Сімейного дозвілля», 2019. 272 с.
3. Поліщук Я. Література як геокультурний проект. Київ : Академвидав, 2008. 302 с.
4. Федух І.С. Жанр антиутопії у постмодерністичному дискурсі. Актуальні проблеми філології та перекла- дознавства. № 9. 2015. С. 180–183.
5. Atwood M. The Handmaid’s Tale. URL: http://fanlib.ru/ BookInfo.aspx?Id=47930c38-e604-4a0d-bed1-ce9edaa 24711 (дата звернення: 20.03.2020).
6. Bloom H. Margaret Atwood’s the Handmaid’s Tale. Philadelphia : Chelsea House, 2001. 188 p.
7. Johnson B. Language, power and Responsibility in The Handmaid’s Tale: Toward a Distance of Literary Gossip. Canadian Literature. Community Values, 1996. V. 148. P. 39–55.
8. Myrzayee M. Female Identity in the Handmaid’s Tale by Margaret Atwood. World Scientific News, 2019. № 123. P. 114–123.
9. Zarrinjooee B. Women’s Oppressed and Disfigured Life in Margaret Atwood’s The Handmaid’s Tale. Advances in Language and Literary Studies, 2017. Vol. 8. No. 1. P. 66–71.
Опубліковано
2020-09-08
Сторінки
104-110