КОНЦЕПТ POLITENESS І ЙОГО ВПЛИВ НА РЕАЛІЗАЦІЮ СТРАТЕГІЙ СПІЛКУВАННЯ В МОВЛЕННЄВИХ АКТАХ ВІКТОРІАНСЬКОГО ДИСКУРСУ
Анотація
У статті окреслено концепт POLITENESS вікторіанського дискурсу з виділенням і обґрунтуванням стра- тегій спілкування в мовленнєвих актах вікторіанців, виокремлено й описано культурологічні аспекти концепту POLITENESS із позицій когнітивної лінгвістики з наступним аналізом концепту POLITENESS у порівнянні з вікторіанською ввічливістю. Специфіку ментальної організації вікторіанського дискурсу можна простежити на прикладі концепту POLITENESS, що фіксує норми етичної поведінки, вироблені та визнані вікторіанським суспільством. Як когні- тивний сценарій він відбиває типову послідовність подій у певній ситуації, у якій ознаки «гарні манери», «куль- турність» і «витонченість» характеризують спосіб суспільної взаємодії її учасників. Поряд із когнітивним сценарієм коректної поведінки калейдоскопічний концепт увічливості містить також уяв- лення про еталонного агента, який відповідає всім прийнятим морально-етичним нормам і втілює суспільні чес- ноти. У дискурсивному контексті його конститутивні ознаки «гарні манери», «культурність» і «витонченість » концентруються в образі джентльмена / леді як взірцевого, еталонного їх носія, розкривають його іконічний аспект. Як непредметний концепт POLITENESS не має чітко вираженого образного компонента. Натомість вікто- ріанська свідомість фіксує такі асоціації: уміння приховувати власні почуття, манірність, дотримання правил етикету. Валоративна складова частина концепту відбиває не лише категоричну (позитивну чи негативну) кваліфікацію будь-яких форм соціальної активності людини, але й екстраполяцію цієї оцінки на її моральні якості, визначає її як леді чи джентльмена. Висока цінність концепту ввічливості як способу суспільного існування стала, як це не парадоксально, і причиною певного «знецінення» ввічливості. Прагнення людини бути чемною почало поступово заміщувати справжні почуття, перетворилося на пуристичну маску. Тексти вікторіанського дискурсу втілюють засудження надмірної, нещирої ввічливості та схвалюють природність поведінки в суспіль- ному оточенні.
Посилання
2. Аристов С.А. Когнитивные аспекты языковой коммуникации, включающей невербальные конституенты. Когнитивная лингвистика. Ч. 1. Тамбов, 1998. С. 108–110.
3. Арутюнова Н.Д. Дискурс. Лингвистический энциклопедический словарь / под. ред. В.Н. Ярцевой. Москва : Советская энциклопедия, 1990. С. 136–137.
4. Бенвенист Э. Общая лингвистика : монография. Москва : Прогресс, 1974. 448 с.
5. Богданов В.В. Текст и текстовое общение : монография. Санкт-Петербург : Изд-во СПбУ, 1993. 67 с.
6. Болдырев Н.Н. Категоризация событий и специфика национального сознания. Язык и национальное сознание. Воронеж, 1998. С. 29–30.
7. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс : монография. Волгоград : Перемена, 2002. 477 с.
8. Левіщенко М. Комунікативна категорія ввічливості у вікторіанськлму мовленнєвому етикеті. 2013. URL: https://docplayer.net/78201339-Udk-82-0-mariyalevishchenko-komunikativna-kategoriya-vvichlivosti-uviktorianskomu-movlennievomu-etiketi.html (дата звернення: 01.09.2020).
9. Макаров М.Л. Интерпретативный анализ дискурса в малой группе : монография. Тверь : Изд-во Твер. ун-та, 1998. 200 с.
10. Caldwell Er. Man and Woman. London : The cresset press, 1989. 188 p.
11. Carter R. The Routledge History of Literature in English: Britain and Ireland. London : Routledge, 1997. 584 p.
12. Doyle C. An Incident at the College. London : Oxford University, 1999. 322 p.
13. Hobsbaum E. Mass-producing traditions: Europe, 1870–1914: Representing the Nation. Histories, heritage and museums / A. Reader. London ; New York : Hauppauge, 1999. 567 p.
14. Meantz S. The History of Private Life : An Overview. URL: http://www.digitalhistory.uh.edu/historyonline/private_life.Cfm (дата звернення: 01.09.2020).
15. Thackeray W.M. The Adventures of Philip. London : Edward Publishing Co, 1995. 490 p.
16. Wilde O. The Ballad of Reading Gaol. M. : Wordsworth Classics, 2002. 52 p.