ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ПРИЙОМИ В МАНІПУЛЯТИВНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
Анотація
Політичний дискурс, визначений мовознавцями як дискурс переконання, ефективно використовує здатністьмови спілкуватися та формувати уявлення про реальність. Сократ та Аристотель добре усвідомлювали силумови спотворювати сприйняття та впливати на поведінку, а отже, бути інструментом чи зброєю для досяг-нення цілей мовця. На основі принципів, вироблених класичними риторами, сучасна риторика відроджується нановій основі, синтезуючи теоретичні дані прагматики, психолінгвістики та теорії комунікації. Як результат,акцент робиться не на обміні знаннями, а на формуванні відповідної думки та поглядів. Мова політики в нашчас має тенденцію бути неоднозначною, невизначеною та розмитою. Політичний дискурс вводить контексти,в яких оратор не має на увазі саме те, що буквально означають слова. Тобто денотат мовця відрізняється відсемантичного значення. Політичний дискурс, визначений лінгвістами як персуазивний, ефективно застосовуєдар мови спілкуватися та впливати на свідомість слухачів. Політики використовують широкий спектр мовнихзасобів для маніпулювання електоратом: евфемізми, жаргонізми, спрощений або ускладнений синтаксис. Полі-тика здається цариною подвійної мови, яка подається як різнорідне явище, що забезпечує невизначеність мовиполітики. Вплив на сприйняття адресата передається завдяки маніпулятивному потенціалу мови. Велике зна-чення має семантика слів, те, що вони означають для людини, яка їх чує. Слова на позначення правди, брехнімають силу маніпулювати мисленням та поведінкою інших людей. На граматичному рівні однією з характернихрис політичного дискурсу (особливо політичних гасел) є використання бездієслівних речень. Бездієслівні речення в англійській мові можна розглядати в контексті тенденції номіналізації. Слід зазначити, що бездієслівні реченняв аналітичній англійській мові порушують усі граматичні норми. Отже, розроблена для введення в оману,подвійна мова представлена як неоднорідне явище, що забезпечує невизначеність мови політики.
Посилання
2. Ferguson Сh. Absence of Copula and the Notion of Simplicity. Pidginization and Creolisation of Languages. London, 1971. P. 141–150.
3. Fowler R. Language in the News: Discourse and Ideology in the Press. London: Routledge, 1991. 272 р.
4. Galperin I. R. Stylistics. Moscow : High School, 1981. 316 p.
5. Hoggart S. Meaningless Metaphors Cloak an Underlying Sincerity, 2004 URL: http://www.guardian.co.uk/politics/2004/jul/17/labour.politics on 28.02.2011
6. Keith Al. Forbidden Words. Taboo and the Censoring of Language. Cambridge : Cambridge University Press, 2007. 303 p.
7. Lakoff R. Persuasive Discourse and Ordinary Conversation, with Examples of Advertising. Analyzing Discourse: Text and Talk. New York : Prentice Hall, 1982. P. 27–34.
8. Lutz W. The New Doublespeak. Why No One Knows What Anyone is Saying Anymore. New York : Harper Perennial, 1990.
9. Orwell G. Politics and the English Language URL: http://www.orwell.ru/library/essays/politics/english/e_polit on 28.02.2011