ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОГОВОРУ КОМПЛЕКСНОГО СТРАХУВАННЯ ПОДОРОЖУВАЛЬНИКІВ: ДОПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Статтю присвячено з’ясуванню й опису лексичних особливостей договорів комплексного страхування подорожувальників (ДКСП) як компоненту доперекладацького аналізу в мовній парі «українська – англійська». Обов’язковість страхування для міжнародних подорожей, зокрема до країн Шенгенської зони, а також необхідність перекладу договорів страхування для подорожувальників поза межами України зумовлюють важливість точності й зрозумілості змісту таких документів. Згідно з положеннями Цивільного кодексу України й Закону України «Про страхування» ДКСП і додатки до них є юридичними документами, у текстах яких будь-які терміноодиниці набувають юридичного значення у випадку суперечок щодо страхового випадку між страховиком і страхувальником. Матеріалом слугує термінолексика й дефініції термінів у текстах ДКСП та додатків до них, розміщених на офіційних сайтах страхових компаній «Оранта», «Перша» та «Універсальна». У статті визначено типологію термінів і юридичних дефініцій, які функціонують у текстах ДКСП та їхніх додатків. Шляхом структурного, семантичного та прагматичного аналізу термінолексики визначено, що 94,8% терміносистеми ДКСП становлять вузькогалузеві терміни а саме медичні, туристичні, страхові, юридичні, технічні та фінансово-економічні терміноодиниці. Домінування медичних і туристичних термінів пояснюється об’єктом страхового покриття.Особливу увагу приділено юридичним дефініціям як засобу семантизації вузькогалузевих терміноодиниць. Виявлено п’ять типів дефініцій відповідно до класифікації Ф. Беніона (Bennion): обмежувальні (31%), роз’яснювальні (26%), розширювальні (16%), вичерпні (16%) і маркувальні (11%). Найбільш рекурентними в текстах договорів страхування виявились обмежувальні й роз’яснювальні дефініції (57%), прагматична настанова яких полягає у звуженні смислових меж терміна й забезпеченні його однозначного тлумачення з метою уникнення юридичної неоднозначності для забезпечення ефективного врегулювання страхових випадків. Референційних дефініцій не зафіксовано, ймовірно, через потребу в самодостатньому юридичному тлумаченні положень договору. Результати дослідження підтверджують провідну роль спеціалізованої термінології і чітко структурованих дефініцій у ДКСП, яка сприяє однозначному тлумаченню змісту таких договорів. На етапі доперекладацького аналізу ДКСП важливо виокремити інвентар спеціалізованих (вузькогалузевих) термінів, звернути увагу на дефініції, які обмежують або роз’яснюють значення термінів і перевірити наявність усталеного еквівалента в міжнародній страховій або юридичній практиці з метою подальшого якісного перекладу. Перспективи досліджень вбачаються у вивченні граматичних особливостей текстів ДКСП в контексті перекладу.