ДУМКА У ДУМЦІ ЯК КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНА ЗВ'ЯЗНІСТЬ ТЕКСТОПРОСТОРУ РОМАНІВ МАРГАРЕТ ДРЕББЛ

  • Ірина Богданівна Кауза
Ключові слова: думка у думці (ДуД), комунікативна природа ДуД, дискурсна зона персонажа, дискурсна зона наратора, мисленнєво-мовленнєві процеси

Анотація

Статтю присвячено аналізу комунікативної природи думки у думці (як форми внутрішнього мовлення) і зв’язності прозового тексту романів Маргарет Дреббл. В постмодерністських романах письменниці думка у думці персонажа як вияв моментів його психічного стану зображуються опосередковано – засобами ендофазного мовлення. Через те зображення внутрішнього мовлення в романах письменниці умовне. Рівень умовності та характер відображення внутрішнього мовлення персонажів (як архітектоніко-мовленнєвої частини художнього тексту) є однією з ланок, яка базується на літературних традиціямях, індивідуальнимих, естетичнимих і світоглядних позиціях М. Дреббл. Думка у думці у романах письменниці має тенденцію відбивати нарацію, вона не є загальновживаним, структурним утворенням в тексті, а радше виявляє себе як вкраплення у процесі наративного процесу. Думка у думці – типологічна ланка внутрішнього мовлення художніх текстових співбесідників, наділених антропоморфними ознаками – наратора і персонажа. Це форма глибокої психологічної контамінації дискурсної зони персонажа оповідним контекстом дискурсної зони наратора, а також авторської оцінки, однак непрямої, а опосередкованої. При її використанні в романах М. Дреббл зникає все, що не має першочергового значення для персонажа і не виходить поза межі його фізичного Я, а комунікативне спрямування тексту набуває стрижневого значення.

Постмодерністський прозовий текст безперечно є неоднорідним утворенням, що складається з декількох негомогенних частин, якому притаманні текстові категорії, що є первинно характерними для гомогенних вербальних текстів. Постмодерністські тексти є креолізованими. Засобами реалізації прагматичної настанови такого тексту можуть виступати одиниці всіх рівнів мови: морфеми, слова та фразеологізми, синтаксичні конструкції та синтаксичні прийоми. Проте найбільшої виразності постмодерністські тексти набувають за рахунок поєднання вербальних, мисленнєвих та візуальних елементів, що доповнюють одне одного.

Постмодерністський англомовний текст є результатом поєднання й ефективного функціонування елементів різних семіотичних систем; це – особливий лінгвовізуальний феномен, текст, у якому вербальний та невербальний компоненти утворюють одне візуальне, структурне, смислове та функційне ціле, що забезпечує його комплексний прагматичний вплив на адресата.

Посилання

1. Бехта І. А. Думка у думці як ендофазна форма мовлення в художній проекції персонажного дискурсу. Львів, 2019. 12 с.
2. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. Москва, 1979. 423 с.
3. Бехта І. А. Авторське експериментаторство в англомовній прозі ХХ століття. Львів, 2013. 268 с.
4. Бехта І. А. Оповідний дискурс в англомовній художній прозі : типологія та динаміка мовленнєвих форм : дис. … д-ра філол. наук : спец. 10.02.04 – германські мови. Львів, 2010. 390 с.
5. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. Москва, 2001. 416 с.
6. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского. Москва, 1972. 470 с.
7. Блох М. Я., Сергеева, Ю. М. Внутренняя речь в структуре художественного текста. Москва, 2011. 180 с.
8. Бенвенист Э. Общая лингвистика. Москва, 2002. 448 с.
9. Сергеева А.С. Критический дискурс-анализ как инструмент исследования организационного дискурса. Санкт- Петербург, 2009. 20 с.
10. Гончарова Е.А. Категории автор-персонаж и их лингвостилистическое выражение в структуре художественного текста : aвтореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра филол. наук: спец. 10.02.04 – германские языки. Санкт-Петербург, 1989. 32 с.
11. Кожевникова Н. А. „Чужая речь” в изображении Ф. М. Достоевского. Вестник МГУ. 2002. № 1. С. 120 – 130.
12. Лотман Ю.М. Об исскустве. Структура художественного текста. Санкт-Петербург, 2000. 704 с.
13. Максимова Н.В. „Чужая речь” как коммуникативная категорія : автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра филол. наук : спец 10.02.01 «русский язик». Санкт-Петербург, 2006. 41 с.
14. Отье-Ревю Ж. „Явная и конститутивная неоднородность: к проблеме другого в дискурсе”. Квадратура смысла: Французская школа анализа дискурса. Москва, 1999. 94 с.
15. Падучева Е. В. Семантические исследования (Семантика времени и вида в русском языке; Семантика нарратива). Москва, 1996. 464 с.
16. Комаров А.С. Конструкции, вводящие чужую речь, в художественном тексте : дис. канд. филол. наук : спец 10.02.04 – «германские язики». Москва, 2010. 214 с.
17. Труфанова И. В. Прагматика несобственно-прямой речи : автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра филол. наук: спец 10.02.04 «германские язики». Н. Новгород, 2001. – 41 с.
18. Чумаков Г. М. Синтаксис конструкций с чужой речью. Киев, 1975. 220 с.
1. Banfield A. Unspeakable Sentences. Narration and representation in the language of fiction. London, 1982. 331 p.
19. Cappelen H., Lepore E. Semantic Theory and Indirect Speech. ProtoSociology. London, 1997. 18 p.
20. Cohn D. Transparent Minds. Narrative Modes for Presenting Consciousness in Fiction. Princeton, 1978. 323 p.
21. Fludernik M. The fictions of language and the languages of fiction: the linguistic representation of speech and consciousness. – London, 1993. 311 p.
22. Jahn M. Contextualizing Represented Speech and Thought. Journal of Pragmatics. 1992. № 17. P. 347 – 367.
23. Marnette S. Speech and Thought Presentation in French. Concepts and strategies. Amsterdam, 2005. 397 p.
24. McHale B. Free Indirect Discourse: A Survey of Recent Account. A Journal of Descriptive Poetics and Theory of Literature. 1978. № 3. P. 249 – 287.
25. Sanders J., Redeker G. Perspective and the Representation of Speech and Thought. Worlds and Grammar. Chicago, 1996. 317 p.
26. Short M. Exploring the Language of Poems, Plays and Prose. New York, 1996. 399 p.
27. Tannen D. Talking voices. Repetition, dialogue, and imagery in conversational discourse. Cambridge, 2007. 245 p.
28. Vandelanotte L. Speech and Thought Representation in English: A Cognitive-Functional Approach. Berlin, 2009. 401 p.
29. Головенко Ю. А. Основные принципы структурно-семантической организации текста и методика ее исследования. Львов, 1982. 339 с.
30. Thompson G. Voices in the Text: Discourse Perspectives on Language Reports. Applied Linguistics. № 17. 1982. P. 23 – 47.
31. Ельмслев Л. Пролегомены к теории язика. Москва, № 1. 1999. С. 131 – 257.
32. Вейхман Г. А. Грамматика текста. Москва, 2005. 640 с.
33. Larson M. L. The Functions of Reported Speech in Discourse. A publication of the Summer Institute of Linguistics and the University of Texas at Arlington. № 59. 1978. 421 p.
34. Smith C. S. Modes of Discourse. The Local Structure of Text. Cambridge. 2003. 320 p.
Опубліковано
2019-11-27
Сторінки
133-137
Розділ
СЕКЦІЯ 3 МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ