СУБСТАНТИВНІ ТЕКСТОВО-ОБРАЗНІ УНІВЕРСАЛІЇ ЯК МОВНО-ЕСТЕТИЧНИЙ ФЕНОМЕН (НА ПРИКЛАДІ НАРОДНОГО ГЕРОЇЧНОГО ЕПОСУ)

  • Тетяна Петрівна Беценко
Ключові слова: мова дум, фольклорний текст, субстантивні текстово-образні універсалії, стилістичні функції

Анотація

У статті подано спробу схарактеризувати природу субстантивних текстово-образних універсалій. Субстантивні текстово-образні універсалії структурно представлені складними іменниками. На прикладі народного героїчного епосу (дум) розглянуто різновиди означених структур, установлено їх ознаки, з’ясовано стилістичні функції. Залежно від семантики й функції компонентів, субстантивні текстово-образні універсалії поділено на такі підгрупи: 1. Універсалії, які складаються зі слів-синонімів, що позначають одне й те саме поняття. 2. Універсалії, компоненти яких співвідносяться один з одним як родові й видові (це слова типу «означуване + означення (прикладка)»). 3. Універсалії, компоненти яких називають різні, але близькі явища (це так звані парні зближення сумарного характеру). 4. Текстово-образні субстантивні універсалії, один із компонентів яких щодо другого виконує атрибутивну функцію. 5. Текстово-образні субстантивні універсалії, один із компонентів яких називає частину від цілого.

Установлено, що думи, продовжуючи традицію фольклорного слововживання, засвідчують використання складних іменників, – текстово-образних універсалій, специфікою яких є рівноправність, незалежність компонентів, для творення єдиного структурно-семантичне цілого, що дає назву третьому поняттю. З’ясовано, що особливістю мовної організації дум як творів фольклорних є функціонування в них складних топонімів (ойконімів, гідронімів), де власні назви є своєрідними прикладками при словах із просторовою семантикою «город», «місто», «лиман», «ріка», «море», «долина», «могила» тощо. Подібні складні назви – текстово-образні універсалії – тим показові, що побудовані способом інверсійного (зворотного) порядку розташування компонентів: власна назва, що виноситься на перше місце, потрапляє в центр уваги: так підкреслюється суспільно-історичне значення того чи іншого географічного об’єкта, наголошується на вагомості подій, що пов’язані з місцем, позначуваним тим чи іншим топонімом. Думи засвідчують використання субстантивних текстово-образних універсалій, у яких одним із компонентів є прикметник. Особливістю цих складних утворень є ще те, що вони є редуплікованими одиницями. Повтор кореневої частини як основної, стрижневої в слові, такої, що передає лексичне значення і є носієм семантики споріднених слів, зумовлює загострення уваги на певній деталі – ознаці, спричиняючи конденсацію почуттів, здебільшого негативних. Виразовими в мовній організації дум є складні іменники фольклорного походження, утворені на основі зближень синонімічних слів. У таких єдностях один синонім, завдяки додатковому емоційно-змістовому відтінку, наявному в семантичній структурі, підсилює, конкретизує значення іншого. Субстантивні текстово-образні універсалії – естетично наповнені одиниці.

Посилання

1. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. Харків : Вид-во Харк. ун-ту, 1958. Ч. 1. 228 с.
2. Доценко М.Т. Славістичне мовознавство про словоскладання у слов’янських мовах та його розвиток. УМЛШ. 1961. № 4. С. 20–26.
3. Думи / ред. М.В. Сидоренко ; худ. оформ. І.П. Хотінко. Київ : Жовтень, 1959. 187 с.
4. Думи / упор. текстів, вступна стаття, примітки та коментарі Г.А. Нудьги ; худож. О.Г. Сластіон. Київ : Рад. письм., 1969. 235 с.
5. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. Київ : Наукова думка, 1987. 242 с.
6. Журавльова Н.М. Структура та стилістична роль складних іменників у народнопісенній мові. УМЛШ. 1984. № 12. С. 36–42.
7. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. Київ : Вища школа, 1978. 376 с.
8. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 303 с.
9. Мойсієнко А. Динамічний аспект номінації : монографія. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2004. 100 с.
10. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови : підручник. Тернопіль : Навч. книга – Богдан, 2000. 248 с.
11. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. Москва : Просвещение, 1968. Т. 3. 552 с.
12. Гринченко Б.Д. Словарь украинского языка за ред. Киев, 1907–1909.
13. Словник української мови: в 11 т. Київ : Наукова думка, 1970–1980.
14. Украинские народные думы / изд. подгот. Б.Н. Кирдан ; отв. ред. серии «Эпос народов СССР» А.А. Петросян ; отв. ред. тома В.М. Гацак ; вст. ст. Б.П. Кирдана. Москва : Наука, 1972. 560 с.
15. Українські народні думи та історичні пісні / Академія наук Української РСР, Інститут мистецтвознавства, фолькло-ристики та етнографії ; упор.: П.Д. Павлій, М.С. Родіна, М.П. Стельмах ; за ред. М.Т. Рильського, К.Г. Гуслистого ; іл. М.Г. Дерегуса ; вст. стаття П.Д. Павлія. Київ : Вид-во АН УРСР, 1955. 660 с.
Опубліковано
2019-11-27
Сторінки
174-181