ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТІВ НАПРЯМУ «НОВА ДІЛОВИТІСТЬ»
Анотація
У статті розглядаються характерні лінгвопрагматичні особливості лірико-поетичних текстів Е. Кестнера та Й. Рінгельнатца як представників мистецького напряму «Нова діловитість» на ґрунті провідних методологічних положень прагмапоетики та стилістики. Лірика «Нової діловитості» позначається терміном «вживана лірика», оскільки вона спрямована на цінність і корисність для читача, який має використовувати її в повсякденному житті з огляду на злободенну тематику та зображення реальності, зорієнтоване на почуття. З огляду на лінгвопрагматичну спрямованість дослідження та з опертям на загальноприйняте жанрово-родове розгалуження літератури вживається термін «лірико-поетичний дискурс», під яким розуміється підтип художнього дискурсу, що становить мовленнєво-розумову комунікативну діяльність сприйняття й художнього зображення реальної дійсності або створення та художнього вираження вигаданої дійсності як цілісного світу чи окремих його елементів у певній єдності, у сукупності лінгвокреативної комунікації автора поетичного тексту з його читачем (адресанта з адресатом) у вигляді лірико-поетичного тексту, який моделює культурно-мовний універсум певної епохи на основі дії поетичної функції мови за допомогою різноманітних мовних і мовленнєвих засобів. Прагматичні характеристики лірико-поетичного дискурсу «Нової діловитості» знаходять прояв у трьох типах комунікації: 1) естетичній комунікації; 2) змістовій комунікації «автор – читач» із двома різновидами – «автор-протагоніст» та «протагоніст-читач»; 3) змістовій комунікації «персонаж 1 – персонаж 2». Типи комунікації зумовлюють реалізацію мовленнєвих актів та актуалізацію імплікатур. Розрізняються два типи мовленнєвих актів у лірико-поетичному дискурсі: референтивні, які ґрунтуються на уявній референції, та автореферентивні, які ґрунтуються на поетичній автореферентивності. У більшості поетичних текстів Е. Кестнера реалізовано мовленнєві акти асертиви, значну частину займають також директиви й контактиви, а найчастотнішими тригерами імплікатур є іронія, порівняння та композиційні прийоми. Більшість мовленнєвих актів у поетичних текстах Й. Рінґельнатца становлять асертиви, директиви, контактиви та експресиви, найчастотнішими тригерами імплікатур є іншомовна лексика, мовна гра, оказіоналізми, іронія та порівняння.
лексика, мовна гра, оказіоналізми, іронія та порівняння.
Посилання
2. Артеменко Ю.О. Дієслівні індикатори імплікатур в англомовному дискурсі: структурно-семантичний та лінгвопрагматичний аспекти : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.04 ; Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Харків, 2015. 20 с.
Бабаян А.Г. Эстетическая коммуникация как метод рас¬познавания личностных смыслов в тексте. Сборники конференций НИЦ «Социосфера». Прага : Vedecko vydavatelske centrum Sociosfera-CZ s.r.o., 2010. № 8 : Материалы международной научно-практической конференции «Практика коммуникативного пове (5–6 декабря 2010 г.). С. 141–150.
4. Безугла Л.Р. До розмежування конвенційних та дискурсивних імплікатур. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов». Харків, 2010. № 930. Вип. 64. С. 55–61.
5. Безугла Л.Р. Рівні комунікації у лірико-поетичному дискурсі. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов». 2018. № 87. С. 27–34.
6. Безугла Л.Р., Романченко І.О. Лінгвопрагматика дискримінації у публіцистичному дискурсі : монографія. Харків : ФОП Лисенко І.Б., 2013. 182 с.
7. Безуглая Л.Р. Когнитивные основы прагмапоэтики. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика». 2013. Вип. 19. С. 217–223.
8. Безуглая Л.Р. Прагмапоэтика в когнитивном измерении. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія «Філологія». 2013. Т. 16. № 2. С. 20–27.
9. Безуглая Л.Р. Импликатуры поэтического текста в аспекте перевода. Когниция, коммуникация, дискурс. Харьков, 2017. № 14. С. 8–18.
10. Бехта І.А. Авторське експериментаторство в англомовній прозі ХХ століття. Львів : ПАІС, 2013. 268 с.
11. Дронова О.А. Концепция «литературы для использования» (Gebrauchsliteratur) в представлениях немецких писателей Веймарской республики. Вестник Тамбовс¬кого университета. Серия «Гуманитарные науки». Тамбов, 2014. Вып. 4(132). С. 97–104.
12. Тупиця О.Ю. Особливості організації поетичної картини світу. Філологічні науки : збірник наукових праць Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Полтава, 2009. Вип. 1. С. 98–104.
13. Якобсон Р. Работы по поэтике. Москва : Прогресс, 1987. 461 с.
14. Яковенко М.Л. Естетичні виміри комунікації. Науковий вісник Чернівецького університету. Серія «Філософія». 2011. Вип. 539–540. С. 188–192.
15. Barndt K. Sentiment und Sachlichkeit: der Roman der Neuen Frau in der Weimarer Republik. Weimar ; Wien : Böhlau, 2003. 231 S.
16. Becker S. Neue Sachlichkeit. Köln ; Weimar ; Wien : Böhlau, 2000. Band 1 : Die Ästhetik der neusachlichen Literatur (1920–1933). 437 S.
17. Bezugla L.R. Some issues in integration of poetics and pragmatics. Актуальные проблемы стилистики. Москва : МГУ им. М.В. Ломоносова, 2016. № 2. C. 62–68.
18. Brown P., Levinson S.C. Politeness: Some universals in language usage. Cambridge : Cambridge University Press, 1988. 345 p.
19. Burdorf D. Geschichte der deutschen Lyrik. Einführung und Interpretationen. Stuttgart : Metzler, 2015. 170 S.
20. Clyne M. Transference and triggering: observations on the language assimilation of postwar German-speaking migrants in Australia. Den Haag : Martinus Nijhoff, 1967. 148 p.
21. Doering S. „Turnsprache laßt uns reden“ – Die Turngedichte von Joachim Ringelnatz. Ringelnatz! Ein Dichter malt seine Welt. Göttingen : Wallstein, 2000. S. 101–108. 22. Drouve А. Erich Kästner – Moralist mit doppeltem Boden. Marburg : Tectum Verlag DE, 1999. 299 S.
23. Essen G. von. „Für das alles hatte ich Augen“ – Gewaltimaginationen bei Joachim Ringelnatz. Ringelnatz! Ein Dichter malt seine Welt. Göttingen : Wallstein, 2000. S. 92–100.
24. Hillebrand R. Liebeslyrik der Neuen Sachlichkeit. München : GRIN, 2011. 80 S.
25. Hoeres P. Die Kultur von Weimar. Durchbruch der Moderne / hrsg. von M. Görtemaker, F.-L. Kroll, S. Neitzel. Berlin ; Brandenburg, 2008. Band 5. 192 S. 26. Lethen H. Neue Sachlichkeit 1924–1932. Studien zur Literatur des „Weissen Sozialismus“. Stuttgart ; Weimar : Metzler, 2000. 214 S.
27. Merilai А. Pragmapoetics as literary philosophy. Interlitteraria. 2007. № 12. P. 379–392.
28. Polverini Ch. Schauspiel oder Dokumentation? Dimensionen der Wirklichkeit in Neorealismo und Neuer Sachlichkeit. Bonn : Romanistischer Verlag, 2007.
354 S.
29. Tucholsky K. Gebrauchslyrik. Die Weltbühne. 1928. № 48. S. 808. URL: https://www.textlog.de/tucholskygebrauchslyrik. html (дата звернення: 15.03.2019).
30. Wagener H. Erich Kästner. Deutsche Dichter. Leben und Werk deutschschprchigen Autoren vom Mittelalter bis zur Gegenwart / Hrsg. von G.E. Grimm, F.R. Max. Stuttgart : Philipp Reclam jun., 1995. S. 886.
31. Walsdorf A. „Wenn ich einen Anfang wüßte – säng ich ein Lied aus Inmirland“. Zu den Gedichten von Joachim Ringelnatz. Ringelnatz! Ein Dichter malt seine Welt. Göttingen : Wallstein, 2000. S. 85–91.
32. Winkelman J. The Poetic Style of Erich Kästner. Lincoln : University of Nebraska Press, 1957. 53 p.
