ІСТОРИЧНИЙ ХУДОЖНІЙ ФІЛЬМ: ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ

  • Володимир Іванович Павлик Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу https://orcid.org/0000-0003-0894-7808
Ключові слова: кінотекст, стилістична тональність, драматично-епічна тональність, лексико-стилістичні засоби, адекватність перекладу

Анотація

У статті розглядаються проблеми перекладу історичного художнього фільму як жанру кінотексту. Вивчення його екстралінгвальних чинників, які є елементами комунікативно-прагматичного аспекту, вплинули на дослідження нових категорій та інтерпретації тексту. Це відбувається на стику мистецтвознавства, яке займається кінематографом, і лінгвістики, що досліджує нові типи тексту. Мова йде про нові типи текстових утворень, які мають складну структуру, а їх інтерпретація лише з погляду лінгвістики неможлива. Це – синтез мовознавства, літературознавства та мистецтвознавства. У дослідженні визначається екстралінгвальний фактор тексту історичного фільму. Історичний художній фільм – це різновид фільмів, у якому зображені певні історичні епохи та особистості минулого. Найчастіше предметом такого фільму стають драматичні й доленосні події в житті певних країн і суспільств. Під час перекладу історичного художнього фільму автор перекладу найперше стикається з поняттям стилістичної тональності, яка, на відміну від фонетичної, уособлює концентрат експресивних засобів тексту, що застосовує автор у мовленнєвій діяльності з метою відображення сутності предмета викладу й особистого ставлення до нього. У випадку історичного фільму мова йде про стилістичну драматично-епічну тональність. Складниками драматично-епічної тональності є трагічна та патетична стилістичні тональності. Перелік емоційних явищ, що знаходять відбиток в основній стилістичній драматично-епічній тональності, можна доповнити афектами, настроями, стресом, фрустрацією, які відображають ситуативне ставлення індивіда до якоїсь події, а також можуть бути проявами емоційних явищ третього рівня: почуттів комічного, іронії, трагічного й піднесеного. Експресивність кінотексту історичного фільму пов’язана з відкритою оцінкою та втілюється за допомогою лексичних емотивів, у яких актуалізується експресивність. Вона міститься в лексичному значенні одиниць, закріплена в семантичній структурі слова. У процесі перекладу історичного художнього фільму пріоритетом є донесення прагматичної концепції авторів до цільової аудиторії, яка говорить іншою мовою. Відтворення драматизму й вираження основного тексту не завжди можливо після адаптації оригінального тексту. За винятком усіх складнощів, що виникають під час передачі засобів драматично-епічної тональності історичного фільму, необхідно намагатися максимально зберегти екстралінгвістичні та мовні компоненти оригінального кінотексту. Основним завданням для перекладача історичного фільму є виявлення виразних стилістичних засобів драматично-епічної тональності та їх адекватний переклад. Найбільш ефективними трансформаціями українського перекладу проаналізованого епізоду фільму є контекстуальна заміна, граматична заміна, трансформація структури речення, додавання й упущення.

Посилання

1. Брандес М.П. Стилистика немецкого языка. Москва : Высшая школа, 1990. 320 с.
2. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. Москва : КомКнига, 2006. 138 с.
3. Гнезділова Я.В. Емоційність та емотивність сучасного англомовного дискурсу: структурний, семантичний і прагматичний аспекти : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04 / Київ, 2007. 291 с.
4. Иванова Е.Б. К вопросу о языке кино. Языковая личность: проблемы коммуникативной деятельности. Волгоград : Перемена, 2001. Сб. 126. С. 151–161.
5. Іваненко С.М. Поліфонія тексту : монографія. Київ : Видавничий центр КДЛУ, 1999. 318 с.
6. Слышкин Г.Г. Кинотекст (опыт лингвокультурологического анализа). Москва : Водолей Publishers, 2004. 153 с.
Опубліковано
2020-09-08
Сторінки
183-187