ОКАЗІОНАЛЬНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ В КОМУНІКАТИВНІЙ ПАРАДИГМІ

Ключові слова: оказіоналізм, соціальні мережі, комунікація, експресивність, неузуальна неолексема.

Анотація

У статті відзначено важливість комунікації в сучасному суспільстві та необхідність розуміння сутності та механізмів комунікації з використанням природної живої мови. Саме комунікативний підхід є актуальним напрямом дослідження як узуального, так і оказіонального словотворення в сучасній лінгвістиці. Медійне середовище виступає сьогодні одним з головних джерел творення соціально зумовлених неолексем. Хоча використання таких слів може порушити мовні норми, вони відіграють важливу роль у збагаченні лексичного запасу мови і сприяють її оновленню та активному розвитку. У статті також розглянуто характеристики та особливості комунікативної парадигми у мовознавстві, такі як контекст, комунікативна функція, взаємодія, автентичність та контекстуалізованість. Дослідження оказіонального словотворення у комунікативній парадигмі зосереджені на вивчені механізмів та умов створення нових слів у процесі комунікації. Важливим є аналіз чинників, що мотивують появу таких слів, а також їх вживання в конкретних мовленнєвих ситуаціях та їхню функціональну роль у мовній комунікації, бо це сприятиме встановленню зв’язку між комунікативними потребами та процесом створення нових слів. Відзначено, що процес утворення нових слів залежить від конкретної комунікативної ситуації. Соціальні мережі стали платформою для комунікації та передачі інформації, інтернет глобалізував вплив на різні сфери людського життя. ЗМІ також використовує нові можливості глобального інформаційного простору, що дозволяє їм впливати на людську свідомість. Ця широка комунікація здійснюється переважно мовними засобами, які використовують у соціальних спільнотах. Оказіональні утворення своєю незвичністю, яскравістю та високою експресивністю допомагають авторам виражати комунікативні інтенції, зокрема негативну або позитивну оцінку суспільно-політичним процесам. Акцентовано на тому, що процес поповнення мови новими словами, включаючи неузуальні утворення, є закономірним, його неможливо зупинити. У статті здійснено спробу аналізу уживання оказіоналізмів у комунікативному аспекті, що дає змогу відстежити поширення таких лексем у суспільстві й визначити ступінь їх популярності. Застосовуючи комунікативну парадигму, ми можемо об’єктивно оцінити фактори, що впливають на формування та функціонування оказіоналізмів, номінативне навантаження. Авторські неологізми надають яскравості, неординарності й навіть унікальності мовленню, допомагають реалізувати комунікативну ідею автора та проявити лінгвістичну креативність.

Посилання

1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної девіатології. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, (2000). 237 с.
2. Воропай С. В. Індивідуально-авторський словотвір як засіб вираження оцінної інтенції користувачами соціальних мереж. Філологічні трактати. Том 7. № 4. 2015. С.15-21
3. Дяченко Л. Оказіоналізми в сучасних рекламних текстах: когнітивно-прагматичний і соціофункціональні аспекти. Studia-Linguistica. Вип. 3, (2009). − URL: http://studia-linguistica.knu.ua/2009-3-76-83-djadechkol- a-okazionalizmi-v-suchasnih-reklamnih-tekstahkognitivno- pragmatichnij-i-sociofunkcionalnij-aspekti/
4. Загнітко А.П. Сучасна лінгвістика: погляди та оцінки: науково-аналітичне видання. Донецьк: ДонНУ, (2014). 464 с.
5. Колоїз Ж.В. Неузуальне словотворення: [монографія]. Кривий Ріг: НПП Астерікс, (2015). 156 с.
6. Космеда Т. А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки/ Львів : ЛНУ ім. І. Франка, (2000). 349 с.
7. Онищенко І. В. Категорія оцінки та засоби її вираження в публіцистичних та інформаційних текстах: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. техн. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова». Дніпропетровськ, (2004). 21 с.
8. Словник української мови в 11 томах (1970–1980). Том 10. (1979). 408 с. URL: http://sum.in.ua/p/4/68/2
9. Стишов О. Новотвори на основі власних назв у мові засобів масової. Наукові записки. Серія : Філологічні науки (Мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, (2001). Вип. 31. С. 51–55.
10. Стишов О.А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації). 2-ге вид., переобл. К. : Пугач, (2005). 388 с.
11. Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ − ХХІ ст.) : Монографія. К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, (2015). 248 с.
12. Українська мова: енциклопедія [ред. кол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк (заст. голови) та ін. Київ: Видавництво «Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана», (2000). 725 с.
Опубліковано
2023-08-22
Сторінки
162-167