ЛЕКСИКОГРАФІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ СПРОТИВУ (НА МАТЕРІАЛІ АНЕКДОТІВ 2022–2023 РР.)

Ключові слова: лексикографія, усна народна творчість, мова фольклору, Словник мови фольклору, анекдот.

Анотація

Мова фольклору становить одну з найважливіших складових національної мови, яка, безперечно, потребує спеціальної лексикографічної репрезентації. Одним із найпопулярніших жанрів українського фольклору лишається сьогодні анекдот. Відзначимо, що цей жанр народної творчості, на відміну від мемів, фотожаб та інших виявів сучасної колективної творчості, зберігає всі класичні ознаки фольклорного тексту. Форма його побутування не виходить за межі усної народної традиції, хоча він може й не тільки передаватися наживо – від одного співрозмовника до іншого, а й транслюватися через сучасні засоби зв’язку, зокрема й у вигляді певної текстової фіксації. Однак анекдот лишається анонімним, багатоваріантним, таким, що спирається на усталену традицію. Його поширеність, популярність і тривалість існування зумовлюється, з одного боку, його здатністю оперативно реагувати на ті зміни, що відбуваються в житті суспільства, й бути таким чином завжди актуальним для певного часу, а з другого – його адаптаційно-терапевтичним потенціалом. У кризових ситуаціях саме гумор може суттєво допомогти в подоланні тривоги й стресу Анекдот же, бувши одним із виявів гумористичного начала, також допомагає адаптуватися людині в нинішніх екстремальних умовах. У статті подано зразки словникового опису лексики наявної в текстах анекдотів періоду українського спротиву повномасштабній російській агресії 2022-2023 рр. Лексикографічна інтерпретація наявних в анекдоті відповідного періоду мовних елементів носить вибірковий характер. Лексикографуванню піддано не всі мовні елементи, а лише ті, що стали активно вживаними в анекдотах часів повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України. Фіксуємо переважно ті словесні елементи, шо передають сучасні реалії суспільно-політичного життя українців. До опису нами залучено й власні назви, зокрема прізвища різних відомих політичних та інших діячів, що активно стали використовуватися в анекдотах зазначеного періоду. Фіксація сучасних фольклорних текстів дозволить відстежити динаміку розвитку української усної народної творчості. Крім того, мова народного анекдоту, як і загалом мова фольклору, потребує спеціальної лексикографічної інтерпретації, внаслідок реалізації якої цілком можуть постати вагомі для різних галузей гуманітарного знання словникові розробки.

Посилання

1. Бережний В. А. Анекдот у сучасному гуманітарному дискурсі. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. 2016. Вип. ІХ. С. 283-193.
2. Босак Н. Ф. Анекдот як відображення етносвідомості народу. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 8. Філологічні науки (мовознавство і літературознавство). Вип. 3. 2009. С. 234-239.
3. Закальська Я. В. Український фольклор спротиву: традиція і модифікація, трансмісійні механізми : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.07 / Київськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ, 2021. 20 с.
4. Корнєва Л. М., Сологуб Л. О. Особливості дитячого анекдоту як жанру фольклору. Наукові праці. Філологія. Літературознавство. Т. 239. № 227. 2014. С. 81-84.
5. Корнєва Л. Про деякі типологічні риси українського анекдоту. Філологічні науки. 2009. № 1. С. 55-61.
6. Щербакова Н. В. Функціонування псевдонімів у текстах українських анекдотів. Лінгвістичні дослідження: зб. наук. праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди. 2012. Вип. 34. С. 38-42.
Опубліковано
2023-08-22
Сторінки
175-179