ІМПЛІЦИТНІ МОВЛЕННЄВІ АКТИ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ У СУЧАСНОМУ НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

  • Тетяна В’ячеславівна Крупкіна
Ключові слова: асертив, директив, застереження, імплікатура, імпліцитний мовленнєвий акт, повідомлення, порада

Анотація

У статті на матеріалі сучасного німецькомовного діалогічного дискурсу розглядаються імпліцитні мов­леннєві акти застереження з метою встановлення особливостей їх вираження із застосуванням методів прагмалінгвістики – мовленнєвоактового аналізу та аналізу імплікатур. Об’єктом аналізу є висловлення, що реалізують МА застереження з імлікатурами у німецькомовному діалогічному дискурсі, які досліджуються на предмет лінгвопрагматичних характеристик. Дослідження проведено на матеріалі німецькомовних художніх текстів та серіалів ХХ–ХІ ст., які демонструють персонажне мовлення, максимально наближене до розмовного. Мовленнєвий акт застереження розглядається як гібридний іллокутивний тип, який характеризується одночасною реалізацією двох іллокуцій – асертивної і директивної. Ці іллокуції пов’язані на рівні пропозиційного змісту: директивний складник становить спонукання адресантом адресата до певної дії в інтересах останнього, а асертивний складник – повідомлення певного стану речей, релевантного для предикованої у спонуканні дії. Пропозиція МА застереження є складною: її частини перебувають у відношенні доповнення, крім того, часто вони мають спільні аргументи. Мовець має дві перлокутивні цілі, одна з яких (змусити адресата повірити, що пропозиція є істинною) підпорядкована іншій (змусити його вжити заходів). Дві іллокуції – асертивна (повідомлення) та директивна (порада) – можуть бути виражені як експліцитно, так і імпліцитно. У експліцитному мовленнєвому акті застереження обидва складники виражено експліцитно – реченнями розповідної і спонукальної структури, відповідно. Під імпліцитним мовленнєвим актом застереження розуміється такий мовленнєвий акт, один із складників якого або обидва складники – асертивний та директивний – виражені імпліцитно. Імпліцитне вираження означає інтендування імплікатури – імпліцитного смислу, який мовець навмисно вкладає у висловлення (інтендує), а адресат виводить на ґрунті буквального значення мовних одиниць і дискурсивного контексту. Імпліцитний МА застереження має три типи вираження: 1) асертивний складник виражено експліцитно, директивний складник – імпліцитно, 2) директивний складник виражено експліцитно, асертивний складник – імпліцитно, 3) імпліцитно виражено обидва складники. Третій тип має два різновиди залежно від того, яким структурним типом речення він виражений – розповідним чи питальним.

Посилання

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. Київ : Академія, 2004. 342 с.
2. Безугла Л.Р. Когнітивно-прагматичні характеристики імпліцитних смислів у німецькомовному дискурсі: дис. … доктора філол. наук. Харків, 2008. 570 с.
3. Безугла Л.Р. Риторичні запитання як імпліцитні мовленнєві акти. Вісник Харків. нац. ун-ту. ім. В.Н. Каразіна. 2009. № 866. С. 58–62.
4. Безугла Л.Р., Крупкіна Т.В. Застереження як гібридний мовленнєвий акт. Наукові праці Кам’янець-Подільського нац. ун-ту ім. І. Огієнка. Філологічні науки. 2012. Вип. 29. С. 35–38.
5. Безуглая Л.Р. Терминосистема имплицитности в лингвистике. Вісник Харків. нац. ун-ту. ім. В.Н. Каразіна. 2016. № 83. С. 6–16.
6. Бондарко А.В. Эксплицитность / имплицитность в общей системе категоризации семантики. Семантико-дискурсивные исследования языка: зксплицитность / имплицитность выражения смыслов: материалы междунар. науч. конф. Калининград, 2006. С. 22–33.
7. Ваврінчик Р.Я. Експліцитні та імпліцитні перформативні мовленнєві акти. Ужгород : Ужгородський нац. ун-т, 2014. Вип. 5. С. 220–225.
8. Дейк Т.А. ван. Вопросы прагматики текста. Новое в зарубежной лингвистике. Москва : Прогресс, 1978. Вып. 8. С. 259–336.
9. Карабан В.И. Сложные речевые единицы : Прагматика английских асиндетических полипредикативных образований. Київ : Вища школа, 1989. 131 с.
10. Конрад Р. Вопросительные предложения как косвенные речевые акты. Новое в зарубежной лингвистике. Москва : Прогресс, 1985. Вып. 16. С. 349–383.
11. Матюшенко О.Ю. Прагматичні аспекти декодування імпліцитної інформації у руслі когнітивних вчень. Вісник Сумського держ. ун-ту. Сер. Філол. науки. 2007. Т. 2, No 1. С. 34–39.
12. Никитин М.В. Курс лингвистической семантики. Санкт-Петербург : Научный центр проблем диалога, 1996. 760 с.
13. Оганезова Т.С. Проблема отграничения имплицитности от смежных понятий и явлений. Гуманитарные исследования. 2011. № 2 (38). С. 75–84.
14. Солощук Л.В., Устименко С.Є. Імпліцитно-прагматичні значення респонсивних реплік у сучасному англомовному побутовому дискурсі. Вісник Харків. нац. ун-ту. ім. В. Н. Каразіна. 2015. Вип. 1155. С. 58–63.
15. Федосеева А.В. Имплицитная модальность высказывания в коммуникативно-прагматическом аспекте: дис .... канд. филол. наук. Белгород, 2005. 209 с.
16. Carston R. The explicit/implicit distinction in pragmatics and the limits of explicit communication. International Review of Pragmatics 1 (1), 2009. Р. 35–62.
17. Cooren F., Sanders R.E. Implicatures: а schematic approach. Journal of Pragmatics. 2002. Vol. 34. Р. 1045–1067.
18. Grice Н. Р. Logic and Conversation // Syntax and Semantics. Vol. 3: Speech Acts. New York: Academic Press, 1975. P. 42–58.
Опубліковано
2019-09-30
Сторінки
59-64