СТРАТЕГІЇ АНАЛІЗУ СТРУКТУРИ НАРАТИВУ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ
Анотація
Статтю присвячено систематизації дослідницьких стратегій аналізу формально-змістової структури наративу й опису його ключових характеристик. У роботі схарактеризовано теоретичні підходи до вивчення оповідної структури наративного тексту, розглянуто механізм формування наративної послідовності, проаналізовано поняття ситуаційної моделі та суміжних із ним понять, визначено принципи побудови універсальної інтегративної моделі наративу. У межах лінгвокогнітивного підходу наратив тлумачиться як когнітивна лінгвістична конструкція, яка динамічно розгортається у часі, тому будь-який оповідний акт включає два взаємопов’язані процеси – референційний та ієрархічний. Референційний процес стосується послідовного розвитку подій, матеріалізованих у лінгвістичних пропозиціях і вербально закодованих у межах клауз і речень. Ієрархічний процес представляє організацію цих одиниць відповідно до глобальної теми наративу. Спостерігаємо виокремлення двох традицій наративного аналізу, орієнтованих на вивчення референційних та ієрархічних зв’язків відповідно. У першому випадку увага дослідників фокусується на способах лінійної організації фікціональних подій і ширше – на вербальних формах і прийомах, що забезпечують чітку (когезивну) оповідь. У другому випадку йдеться про спроби опису ментальних моделей, схем або структур, конструйованих індивідом у рамках когнітивного процесу розуміння наративу. Зважаючи на факт існування двох рівноправних дослідницьких стратегій аналізу наративу, у сучасній наратології його базову структуру розглядають, зазвичай, у двох перспективах: як наративну послідовність оповіді (формальний аспект) і як тематично зумовлену ситуаційну модель (змістовий аспект). У нашій роботі як методологічна база для вивчення зовнішніх характеристик наративної структури виступає модель У. Лабова, згідно з якою структура наративу складається із шістьох наративних фаз: Резюме (загальної характеристики), Орієнтації (підготовчої фази), Ускладнення (наративного конфлікту), Оцінки (інформації про наслідки, спричинені ускладненням), Рішення (розв’язання конфлікту) і Підсумку (кореляції фактуального / фікціонального і реального світу адресата). Дослідження внутрішніх характеристик наративної структури ґрунтується на понятті ситуаційної моделі Т. ван Дейка і В. Кінча з урахуванням положень актантної схеми А. Греймаса. У пропонованій статті ці теорії розглядаються як фундаментальні засади для побудови уніфікованої інтегративної моделі наративу, що має враховувати як формальні, так і змістові аспекти його внутрішньої організації.
Посилання
2. Греймас А.-Ж. Размышления об актантных моделях. Французская семиотика: от структурализма к постструктурализму. Москва : Прогресс, 2000. С. 153–170. URL: http://docplayer.ru/194863Razmyshleniyaobaktant nyhmodelyah-1-dva-urovnya-opisaniya.html (дата звернення: 26.03.2019).
3. Евстигнеева Н.В., Оберемко О.А. Модели анализа нарратива. Человек. Сообщество. Управление. 2007. № 4. С. 95–107. URL: http://chsu.kubsu.ru/ arhiv/2007_4/2007-4_EvstigneevaOberemko.pdf (дата звернення: 26.03.2019).
4. Лещенко А.В. Модели нарратива: опыт изучения. Наукові праці: науковий журнал Чорноморського національного університету. 2017. Т. 299. Вип. 287. С. 64–68.
5. Лещенко Г.В. Тематична структура наративу: когнітивний вимір. Актуальні питання іноземної філології. 2017. № 6. С. 85–90.
6. Пропп В.Я. Морфология волшебной сказки. Москва : Лабиринт, 2001. 192 с.
7. Филистова Н.Ю. Структура и семантика детективного нарратива (на материале английских и русских рассказов) : автореф. дисс. … канд. филол. наук : 10.02.20 ; Тюменский гос. ун-т. Тюмень, 2007. 30 с. URL: h t t p : / / w w w . t m n l i b . r u / j i r b i s / f i l e s / u p l o a d / abstract/10.02.20/683.pdf (дата звернення: 26.03.2019).
8. Шевякова Ю.И. Лингвокогнитивное картирование социальных отношений героев современного английского детективного рассказа : автореф. дисс. … канд. филол. наук : 10.02.04 ; Московский гос. ин-т международных отношений МИД РФ. Москва, 2012. 26 с.
9. Bamberg M., Marchman V. Binding and unfolding: Towards the linguistic construction of narrative discourse. Discourse Processes. 1991. № 14. P. 277–305.
10. Baroni R. Introduction: The many ways of dealing with sequence in contemporary narratology. Narrative
Sequence in Contemporary Narratologies / R. Baroni, F. Revaz (eds.). Columbus : Ohio State University Press, 2016. P. 1–11.
11. Dijk T.A. van, Kintsch W. Strategies of discourse comprehension. New York : Academic Press, 1983. 418 p.
12. Franzosi R. Narrative analysis – Or why (and how) sociologists should be interested in narrative. Annual Review of Sociology. 1998. Vol. 24. P. 517–554. URL: https://www.jstor.org/stable/223492 (дата звернення: 26.03.2019).
13. Gonzales M. Pragmatic markers in oral narrative: The case of English and Catalan. Amsterdam ; Philadelphia : John Benjamins Publishing Company, 2004. 410 p.
14. Herman D. Basic elements of narrative. London : Wiley- Blackwell, 2009. 272 p.
15. Labov W. The transformation of experience in narrative syntax. Language in the inner city: Studies in the Black English Vernacular. Philadelphia : U. Pennsylvania Press, 1972. P. 354–396.
16. Labov W., Waletzky J. Narrative analysis: oral versions of personal experience. Essays on the Verbal and Visual Arts / J. Helm (ed.). Seattle : University of Washington Press, 1967. P. 12–44.
17. Schegloff E.A. Discourse as an interactional achievement: Some uses of “uh huh” and other things that come between sentences. Analyzing discourse: text and talk / D. Tannen (ed.). Washington : Georgetown University Press, 1982. P. 71–93.
18. Scott J. Creative writing and stylistics: Creative and critical approaches. London : Palgrave Macmillan, 2013. 248 p.
19. Tan E. Emotion and the structure of narrative film: Film as an emotion machine. Hillsdale : Mahwah, 1996. 296 p.