ДИСКУРС ЯК СОЦІОЛІНГВАЛЬНЕ ЯВИЩЕ
Анотація
Дослідження загальних законів спілкування людей за допомогою природної мови, організації засобів мовного коду, різноманітних складових комунікації відбувається в рамках теорії дискурсу. У сучасній гуманітарній науці досить широко і плідно використовується це поняття. Однак зміст даного терміна варіативний, що визначається не тільки областю гуманітарних знань, цілями і завданнями, що стоять перед дослідниками, але і досить неоднозначним і розмитим розумінням дискурсу в лінгвістиці, до якої безпосередньої компетенції воно відноситься. Ситуація практично така ж, як з визначенням поняття мови: кожен лінгвіст інтуїтивно представляє його зміст, але тим не менш єдиної його інтерпретації не існує, що детермінує прагнення мовознавців в оглядових і аналітичних статтях тим чи іншим чином окреслити координати даного феномена.
Дану статтю присвячено вивченню поняття «дискурс», виділено основні підходи до розуміння цього терміна, розглянуто різницю між поняттями «дискурс» і «текст», а також подано одну з головних можливих типологій дискурсу за ознакою репрезентативності.
Багатоаспектність змісту та форм дискурсу зумовила, зокрема, розмаїття його теоретичних дефініцій і досить швидку еволюцію його концепцій навіть у межах того самого наукового напряму. Сьогодні сфера вживання терміна «дискурс» є настільки широкою (філософія, соціологія, логіка, семіотика, теорія комунікації, лінгвістика тощо; їхні окремі напрями – прагмалінгвістика, прагмастилістика, лінгвістична семантика, граматична стилістика, лінгвістика тексту, граматика тексту, а також міждисциплінарні науки – психолінгвістика, соціолінгвістика та ін.), що доводиться говорити про полісемію цієї термінологічної одиниці. Причому, ми можемо простежити її поширення і в горизонтальному напрямі, тобто в різних науках, і у вертикальному – тобто на різних рівнях власне лінгвістики.
Предметом нашого дослідження є дискурс як такий, особливості його породження та варіативність (на прикладі публіцистичного дискурсу української сучасності). У статті зосереджено увагу саме на публіцистичних текстах, насамперед – на газетних.
Аналізуючи форми та вияви публіцистичного дискурсу, ми виходили з того, що його матеріальним втіленням, «матеріальним слідом» виступають газетно-публіцистичні тексти, присвячені політиці ораторські виступи, часописи, листівки, радіо, телебачення, реклама, літературно-критичні статті, огляди, рецензії, аналітичні огляди, соціальні портрети, наукові політологічні статті, тобто ті матеріали, в яких з наукового погляду досліджується політика та ін.
Посилання
2. Загнітко А. П. Основи дискурсології. Науково-навчальне видання. Донецьк ДонНУ, 2008.195 с.
3. Павлюк Л. С. Текст і комунікація: Основи дискурсного аналізу. Львів: ПАІС, 2009. 76 с.
4. Плеханова Т. Ф. Дискурс-анализ текста : пособие для студентов вузов / Т. Ф. Плеханова. – Минск : ТетраСистемс, 2011. 368 с.
5. Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: Методологія, архітектоніка, варіативність. [На метеріалах сучасної газетної публіцистики]: Монографія / За ред. В. Різуна. / Київ. нац. ун.-т ім. Тараса Шевченка. К., 2002. 392 с.